Читати книгу - "Вибрані твори. Том II"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лайза. Коли б ви тільки знали, як я боюся холоду! Ви ж не знаєте, який страшний мені холод!
Місіс Пірс. Тут ваше ліжко не буде холодним — я покладу вам у постіль гарячу грілку. (Штовхаючи її до спальні). Ану йдіть та роздягніться!
Лайза. Ох, аби ж я була знала, як це жахливо — бути чистою, то я б нізащо сюди не прибилась! Я ж не знала того, як добре велося мені досі. Я... (Місіс Пірс заштовхує її до спальні, залишивши, однак, двері прочиненими, щоб її полонянка часом не втекла).
Місіс Пірс надягає пару білих ґумових нарукавників і напускає у ванну води, змішуючи гарячу воду з холодною і випробовуючи результат водяним термометром. Кидає у воду жменю пахучих солей і ще додає пригорщу гірчиці. Тоді бере величезну щітку з ручкою і щедро намилює її круглим шматком пахучого мила. Повертається Елайза, щосили кутаючись у купальний халат, накинутий на голе тіло; вся вона — жалюгідне видовище нікчемного жаху.
Місіс Пірс. Ану проходьте! Скидайте халата!
Лайза. Ой, я не зможу, місіс Пірс! Їй-бо, не зможу! Я ж ніколи цього не робила.
Місіс Пірс. Дурниці! Ану ступніть у воду й скажіть, чи досить вона для вас тепла?
Лайза. Ах-у! Ах-у! Гарячуща!
Місіс Пірс (спритно, одним рухом зриваючи з Елайзи халата й садячи її у ванну). Не бійтесь — не обваритеся! (Починає терти щіткою).
Елайза розпачливо верещить.
А тим часом полковник з’ясовував ставлення Гіґінса до Елайзи. Відійшовши від каміна, він сів верхи на стільця, поклавши руки на спинку, й почав допит.
Пікерінґ. Даруйте мені мою прямоту, але я хочу щось у вас спитати, Гіґінсе. Чи порядний ви чоловік у ставленні до жінок?
Гіґінс (похмуро). А ви коли-небудь стрічали чоловіка, порядного у ставленні до жінок?
Пікерінґ. Так, дуже часто.
Гіґінс (безапеляційним тоном, підтягнувшись на руках до рівня рояля й сівши на нього з підскоком). Ну, а я не стрічав. Я знаю, що тієї миті, коли я дозволю жінці подружитися зі мною, вона враз стане ревнива, надміру вимоглива, підозрілива — клята докука та й годі. Я допевнився, що тієї миті, коли я дозволю собі подружитися з жінкою, я сам стану самолюбивим тираном. Жінки все псують. Впустиш жінку у своє життя — і переконаєшся, що вона гне в один бік, а ти — в другий.
Пікерінґ. Куди ж, наприклад?
Гіґінс (непосидюче зіскакуючи з рояля). Та Господь його знає куди! Мені так видається, що жінка бажає жити своїм власним життям, а чоловік — своїм, і кожне норовить збити іншого на манівці. Одне рветься на північ, а друге — на південь, а наслідок виходить той, що обоє потяглися на схід, хоча обоє і вернуть носа від східного вітру. (Сідає на лаву біля клавіатури). Ось так воно і вийшло, що я — переконаний старий парубок, і ним уже, певне, й лишуся.
Пікерінґ (підвівшись і грізно над ним нависаючи). Та годі-бо, Гіґінсе! Ви ж знаєте, що я маю на увазі. Якщо я маю взяти участь у цій справі, я почуватимусь відповідальним за долю цієї дівчини. Сподіваюсь, це само собою зрозуміло, що ніхто ніяк не скористається з її залежного становища.
Гіґінс. Що ви! Оте! Запевняю вас: це священна заборона для мене. (Підводячись, щоб пояснити). Бачите, вона буде учениця, а яка може бути наука, коли учні не є табу для вчителя? Я навчив десятки американських мільйонерок розмовляти по-англійському, а то ж найвродливіші жінки в світі. Я загартований проти них. От ніби вони — нечулі колоди. І сам я мов колода. Це...
Місіс Пірс відчиняє двері. В руці у неї Елайзин капелюшок. Пікерінґ повертається до крісла біля каміна й сідає.
Гіґінс (палко). Ну то як, місіс Пірс? Чи все гаразд?
Місіс Пірс (від дверей). Чи можна вас, містере Гіґінсе, на одне слово?
Гіґінс. Так, звісно! Заходьте. (Економка заходить до кімнати). Не спалюйте тієї штуки, місіс Пірс! Я збережу її як цікавинку. (Бере в руки капелюшок).
Місіс Пірс. Прошу пана, обережніше з тією штукою! Я мусила пообіцяти їй, що не спалю капелюшка, але не зайве буде пропекти його трохи в духівці.
Гіґінс (поквапливо кладучи капелюшка на рояль). О, дякую вам! А що ви хотіли мені сказати?
Пікерінґ. Я заважаю?
Місіс Пірс. Ніскілечки, пане. Містере Гіґінсе, ви обіцяєте добре зважувати кожне слово, перш ніж казати щось цій дівчині?
Гіґінс (поважно). Авжеж. Я завжди зважую кожне своє слово. А чому ви кажете мені це?
Місіс Пірс (незворушно). Ні, пане: ви аж ніяк не зважаєте, що ви куди кладете, чи що кажете, коли нетерпеливитесь. Мені це байдуже, я до цього звикла. Але ви ні в якому разі не повинні лаятися в присутності дівчини.
Гіґінс (обурено). Я — лаюсь! (Якнайрішучіш). Я ніколи не лаюсь. Мені осоружна ця звичка. Що в дідька ви маєте на увазі?
Місіс Пірс (затято). Оце ж і маю на увазі, пане. Ви лаєтеся аж занадто багато. Я не так про ваші «прокляття», «чорти» та «якого дідька», та «де в дідька», та «хто в дідька»...
Гіґінс. Місіс Пірс! Такі вирази з ваших вуст! Хто б подумав!
Місіс Пірс (неухильно провадячи своє). ...як про одне слово, що його просила б вас не вживати. Дівчина сама вжила його, коли почала тішитися ванною. Кращих слів вона ж не знає — всмоктала його з материним молоком. Але з ваших уст вона не повинна його чути.
Гіґінс (гордовито). Я не можу звинуватити себе в тому, що хоч раз коли-небудь вимовив його, місіс Пірс! (Економка твердо дивиться йому в вічі. Й він додає, приховуючи нечисте сумління критичним виразом обличчя). Ну хіба що в мить крайнього й виправданого хвилювання.
Місіс Пірс. Тільки цього ранку, пане, ви застосували його до чаю, чашки, в якій був той чай, та до черевиків.
Гіґінс. Ах, це! Звичайна алітерація, місіс Пірс, така природна для поета.
Місіс Пірс. Ну, пане, хоч би як ви це називали, я дуже прошу вас не повторяти його більше при дівчині.
Гіґінс. Ну добре, дуже добре. Це все?
Місіс Пірс. Ні, пане. Нам усім доведеться в присутності цієї дівчини бути якомога охайнішими.
Гіґінс. Звичайно. Цілком справедливо. І дуже важливо.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори. Том II», після закриття браузера.