Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (04.02)
Кажуть, що плітки — це шум тих, хто боїться сказати правду в обличчя. А сьогодні в школі було так шумно, що, здається, дзвінок на урок просто тонув у шепотінні.

Все почалося ще на вході. Я не встигла зняти куртку, як хтось із молодших тихенько прошепотів подрузі:

— Це та сама? Її ж Денис покинув, кажуть...

Потім ще одна фраза пролетіла мимо вуха:

— ...вона ж вагітна, а він втік у Німеччину. Красиво живе, ага...

І вже в класі, біля вікна, хтось додав:

— ...бачили його фотку в сторіс з якоюсь блондиною. Може, нова пасія?

Я сиділа за партою й вдавала, що читаю, але кожна ця фраза була як ножем по ребрах. І я знала, звідки ноги ростуть. Христина. Вона сиділа на задній парті, крутила волосся й гортала телефон так невинно, ніби тільки що не випустила на волю зграю голодних пліткарок.

На великій перерві мені остаточно знесло дах, коли дві дівчини з паралелі голосно сказали одна до одної, проходячи повз:

— Ну нічого дивного. Він ще в листопаді жалівся, що вона його дратує.

— Ага, а потім прилетів цей пузожитель — і все стало ясно.

Я вже підвелася, щоб грюкнути кулаком по столу (чи по комусь із них), але мене зупинила рука Анжели.

— Тихо. Не дозволяй їм тебе розвалити. Ти — броня. Вони просто дзижчать, бо самі ніхто.

— Але це ж брехня...

— І що? Якщо кричати брехню досить голосно, вона звучить як правда. Але ми з тобою знаємо істину. І Денис знає. А всі інші — просто тимчасові декорації.

Я сіла й затиснула губи.

— Вони знищать мою репутацію, Анж...

— Ага, особливо після того, як побачать тебе в шкільному чаті з ультрареальним фотозвітом, що Денис кожного вечора дзвонить тобі в сльозах і каже, як сумує. А ще... ми знімемо історію для Instagram, де ти їси морозиво з фразою: «Кинута, але з морозивом». І всі заткнуться.

Я розсміялась. Вперше за день.

Анжела — мій особистий антидот проти отруйних змій.
А Христина?
Скоро вона сама заплутається у своїх плітках і подавиться власною вигадкою.