Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

«Святая» чиновницька Русь, звичайно, реагувала. Незабаром Гоголь вже не міг жити в Росії, вона його нехтувала. З кінця 30-х років він багато часу проводить в Європі (там і пише «Мертві душі»). У Росії — в основному наїздами, та й то переважно в Україну.

Найближче оточення молодого Гоголя в Петербурзі і Москві в середині 30-х років — Пушкін, Жуковський, Аксаков, Щепкін, Плетньов, Погодін, трохи пізніше — Бєлінський, Волконські. Саме в цьому середовищі продовжували жити ідеї і принципи, які проповідували масони (особливо мартіністи і декабристи), — ідеї європейського просвітництва, вольності, братерства. М. Гоголь у своїх творах наводив чи не найвагоміші аргументи стосовно необхідності оновлення Роси.

В різних «гуртках» зберігалися і численні масонські ритуали. Ось один з них: перехід на другий ступінь посвячення в Шотландській ложі. Він полягав у тому, що «аспірант» (тобто, за масонською термінологією, претендент) готував і в колі своїх однодумців читав доповідь про аль-Мамуна — хрещеного батька знаменитого в минулому ордену тамплієрів (його спадкоємницею стала Шотландська ложа, дуже впливова в Росії — адже сам Петро І був тамплієром).

Як відомо, Гоголь пройшов таку масонську процедуру в присутності Жуковського, Пушкіна, Плетньова та інших «втаємничених», після чого одержав право називатися «товаришем».

ЛЕКЦІЯ ПРО СТАРОДАВНЬОГО АЛЬ-МАМУНА

Я спочатку заплутався, не знаючи належним чином Росію…

М. Гоголь

— Тут ми маємо ще раз торкнутися теми світового і російського масонства. Масонство нагадує легковажну кокетку:

чим більше старіє, тим більше намагається приховати свій вік. Насправді воно має близько 3000 років, а духовне коріння ного взагалі сягає допотопних часів. Засновником масонського руху (західного) вважається фінікієць Хірам (чи Адоні-рам) — друг біблійного царя Соломона і керівник будівництва знаменитого іудейського храму. Це він вигадав систему посвят, поділ членів організації на посвячених і профанів, увів в обіг слова «брат» (кандидати в масони — профани), «товариш» (підмайстри), «магістр», чи «майстер» (найвищі посвячені). Сам він був головою — «великим майстром».

Хірама дуже любив цар Соломон. Його, як і Соломона, шанує весь масонський світ, він став легендою. Основний знак масонів, як відомо, п'ятикутна зірка — зірка Соломона. Є так звана «сатанинська біблія», де Хірам зображується нащадком біблійного Каїна. А останній подається як син Люцифера (сатани) і Єви. Аргументація така: не міг сатана, з'явившись у вигляді змія, не спокуситися красою Єви і не пізнати її. Адаму вона вже дісталася не дівою. Так народився перший син Каїн, а другий — Авель, якого Каїн убив, був уже від Адама.

Але є ще й третій «святий» у масонів (крім Соломона і Хірама), особливо шанований у тамплієрів, тевтонців, шотландських і російських масонів. Це аль-Мамун — багдадський халіф — володар Багдадського халіфату (813–833) у час його найвищого розквіту, «…що обіймав, — як пише М. Гоголь, — на сході всю квітучу Південно-Західну Азію і замикався Індією; на заході тягнувся берегами Африки до Гібралтару». Це був іудейський філософ-левіт (служитель гори Сіону, де зберігалися залишки зруйнованого храму Соломона). Саме він заволодів величезним халіфатом. Вчення, ідеї, дух аль-Мамуна неподільно панували в Єрусалимі, вплив його імені був величезний. Коли 1118 року рицарі-хрестоносці заснували в Палестині (на місці зруйнованого храму Соломона) свій орден і назвали його орденом тамплієрів, тобто лицарів храму, то їхньою ідеологією стало вчення аль-Мамуна, «покращене» і розвинене палестинськими левітами [Тамплієр—дослівно: Templ-ario (арій храму, чи лицар храму). До речі, слово «лицар» — перекручене слово «арій». У давньоруському алфавіті буква «р» читалась як «ради», тобто «арій» — це перекручене «арцій»].

Пізніше на цьому ж місці організовується другий рицарський орден — тевтонський. Це «рідний брат» ордену тамплієрів, але його функції були вужчими і конкретнішими: здійснювати із Західної Європи «дранг нах Остен», «арієзувати» Східну Європу, витрясти монгольщину зі східних слов'ян (особливо із Західної і Південної Русі), підкорити і «цивілізувати ці землі. Ми говорили, що спершу Данило Галицький, Олександр Невський, а потім слов'яни спільно з литовцями у битві при Грюнвальді поклали край «цивілізаторській місії» тевтонців.

Але це те, що ми знаємо. А ось те, чого не знаємо: свою ідеологію і програму тевтонці, по суті, взяли у того ж таки стародавнього аль-Мамуна. Звичайно, в загальному вигляді, тому що аль-Мамун ні про монголів, ні про слов'янську Русь нічого не міг знати. Аль-Мамун у дусі «сатанинської біблй» говорив (таємно, звичайно) про продовжувачів справи Хірама (масонів) як духовних спадкоємців Каїна, тобто розвивав лівоарійське (антибожественне) вчення. І ще він закликав активно боротися проти «християнської єресі», створюючи для цього спеціальні організації бойовиків. Так виник орден ісмаїлітів. Саме його структуру, організацію, методи боротьби перейняли тамплієри і тевтонці.

В. Ємельянов пише, що масони й сьогодні шанують аль-Мамуна як чудового організатора, який розвинув і без того «сміливі й широкі» для ісламу погляди ісмаїлітів… І зараз кожний масон високих посвят пам'ятає заповіт «магістра аль-Мамуна: він дозволяв терор, дозволяв їм убивати, палити і грабувати, запевняючи, що гріха немає і що не слід боятися злочинів, хоч би які жахливі вони були: оскільки немає гріха, то й не буде ніякої кари на тому світі. Саме ним були розроблені багатоступенева організаційна структура і складні правила посвяти. Тому вищих ступенів у цьому ордені досягав мало хто, лише ті, кому рядові ісмаїліти сліпо підкорялися [Див.: Емельянов В. Десионизация. — С 98]. Однак цього було мало. Потрібні були бойовики, тому від ісмаїлітів відокремлюється особлива секта ассасінів. Назва походить від арабського слова «хашим» — трава. Суть у тому, що члени цієї секти вживали наркотичну трав'яну суміш, до якої входили індійські (так звані арійські — Ю. К) коноплі [Див.: Борисов В. М. Арабское средневековье и ислам. — М., 1968. —С, 65].

На ідейних засадах аль-Мамуна навіть створюється держава ассасінів з центром у горах Ельбрусу. Емблемою її була мертва голова.

Усе це сприйняли тевтонці. А значно пізніше ідеологічні й організаційні принципи тевтонців лягли в основу ордену «Туле» і товариства «Аненербе», жерцями й організаторами яких були Розенберг, Гітлер, Гіммлер. Ось звідки бере початок гітлерівська доктрина про те, що совість не потрібна, а потрібна лише воля, що на слов'янських землях припустима будь-яка жорстокість і відповідати за це не доведеться; ось звідки фашистські бойовики, організація СС, статутні принципи якої цілком узяті з учення аль-Мамуна і ассасінів. І, нарешті, стає зрозумілим, звідки походить «молодецьке» кавказьке «Асса!», і похмуре гітлерівське «СС, і дивізія «Мертва голова» (знищена під Прохорівкою у 1943 p.), і гора Ельбрус як «есесівський вівтар». Вслухайтесь: «Асса! СС! Ассасіни!»

«Ого,