Читати книгу - "Хрещений Батько"

між собою. Вони були «персиковими блондинками», з тих красунь, що їм Люсі завжди заздрила. Дівчатка мали ангельський вигляд. Проте одна з них заявила:

— Клянусь тобі, якщо ще раз підхоплю трипер, я кину ці танці.

Коли доктор Джуліс Сігал прочинив двері і жестом запропонував одній з танцюристок зайти, Люсі намірилася піти звідси, і якби це було щось більш особисте і серйозніші , вона б так і вчинила. На лікареві були не костюмні штани і сорочка з відкритим комірцем. Окуляри в роговій оправі і його спокійні стримані манери дещо поліпшували враження, проте він мав неофіційний вигляд, а, як чимало старомодних людей, Люсі вважала, що медицина і фривольна розхристаність несумісні.

Коли вона нарешті опинилася в кабінеті, його впевнена манера триматися розвіяла остаточно всі її побоювання. Він майже не говорив, але водночас і не був брутальний, випиляв уважність, не поспішав. Люсі спитала його про гулю, і він терпляче пояснив їй, що то досить звичайне фіброзне утворення, воно ні в якому разі не може бути злоякісне ним чи давати привід для серйозного занепокоєння. Він узяв важкий медичний посібник і наказав:

— Витягніть вперед вашу руку.

Вона слухняно випростала руку. Він уперше посміхнувся до неї.

— Я позбавлю себе гонорару за хірургічну операцію, — пояснив він. — Я просто трісну по гулі оцією книгою, і гуля розійдеться. Вона може знову набрякнути, але якщо я робитиму операцію, то це коштуватиме вам всіх ваших грошей, поза тим доведеться ще й перебинтовувати руку та й матимете інші незручності. Ну то як, згоджуєтеся?

Вона усміхнулась йому. Невідь-чому Люсі цілковито довіряла цьому лікареві.

— Погоджуюсь, — відповіла вона. Наступної миті Люсі зойкнула, коли він з силою опустив важкий медичний фоліант на її зап'ясток. Гуля майже повністю розійшлася під шкірою.

— Що, справді було дуже боляче? — запитав він.

— Ні, — відповіла Люсі і, побачивши, що він заходився писати в її історії хвороби, запитала:

— Оце і все?

Лікар кивнув, не зважаючи на неї. Вона пішла. Через тиждень, побачивши її в кав'ярні, він присів біля неї.

— Як рука? — поцікавився лікар.

— Чудово, — вона усміхнулася до нього, — ви вельми нетрадиційний, але ж і вельми вправний спеціаліст.

— Ви ще не знаєте, наскільки я традиційний, — усміхнувся він їй у відповідь. — А я не знав, яка ви багата. «Лас Вегас Сан» якраз видрукувала список власників готелів у Люсі Манчіні хороші десять пунктів акцій. Я б міг зробити собі капітал на тій маленькій гулі.

Вона не відповіла йому, зненацька згадавши Хейгенові напучування. Він знову посміхнувся до неї.

— Не турбуйтеся, я не сліпий. Ви одна з підстави конячок, у Вегасі їх хоч відбавляй. А чому б нам не піти сьогодні десь на концерт, а потім ми б повечеряли. Я б навіть купив вам кілька жетонів для рулетки.

Вона вагалася. Він умовляв її. Зрештою Люсі сказала:

— Я б пішла, але боюсь, що ви будете розчаровані закінченням цього вечора. На відміну від більшості лас-вегаських дівчат я не проводжу час з чоловіками.

— Саме тому я вас і запрошую,— сказав Джуліс підбадьорливо. — Я призначив собі вечір відпочинку.

Люсі посміхнулась до нього і сказала дещо невесело

— А що, хіба це на мені написано?

Він заперечливо хитнув головою, і вона додала:

— Гаразд, вечеря за вами, але жетони на рулетку я купуватиму для себе сама.

Вони пішли на супер-шоу і Джуліс веселив її, наводячи медичні визначення оголених стегон і грудей різного типу але робив це не образливо і дуже дотепно. Потім вони вдвох грали на одній і тій самій рулетці і виграли майже сто доларів. Пізніше, вже місячної ночі, вони поїхали до Камінної Дамби, він спробував було підступитися до неї, але коли вона стала пручатися після кількох поцілунків, Джуліс побачив, що вона й справді не мала наміру, і припинив свої зазіхання. Знову ж таки він поставився до своєї невдачі з добрячим гумором.

— Я ж казала тобі, що не буду, — винувато виправдовувалась Люсі перед ним.

Але б ти почувала себе неабияк ображеною, якщо б я не зробив навіть спроби, — заявив Джуліс. І їй довелося розсміятися, бо ж то була правда.

В наступні кілька місяців вони заприятелювали. Це не була любов, бо ж вони не злягалися, Люсі завжди зупиняла його. Вона бачила, що її відмова збивала його з пантелику, але не вражала, як вразила б більшість чоловіків, і це сповнило її ще більшою довірою до нього. Вона бачила, що за своєю професійною лікарською зовнішністю він був життєлюб і відчаюга. На вихідних він ганяв на спортивних авто з форсованим двигуном на каліфорнійських автострадах. Джуліс розповідав їй, що під час відпустки він забрався в Мексиці у віддалені, справді дикі місця, де прибульців відправляли на той світ лише заради їхніх черевиків і життя було таке ж примітивне, як і тисячу років тому. Цілком випадково вона дізналась, що він був хірургом і колись працював у відомій лікарні в Нью-Йорку, це як ніщо інше здивувало її — чому ж тоді він погодився на роботу в готелі? Коли вона спитала його про це, Джуліс відповів:

— Розповіси мені про свою велику таємницю, я тобі розповім про мою.

Вона зашарілась і більше не наполягала. Джуліс теж не підтримав тієї розмови, їхні відносини й надалі залишалися тісними дружніми стосунками, та вони для Люсі важили більше, ніж вона собі в тому зізнавалася.

І ось тепер, сидячи біля басейну і тримаючи в руках біляву Джулісову голову, вона відчувала всеохоплюючу ніжність до нього. Її поперек затік, не помічаючи того, вона лагідно гладила його шию й підборіддя. Здавалося, він спав, це реагуючи, вона збудилася від близькості його тіла. Зненацька Джуліс підвів голову з її колін і встав. Він взяв її за руку і повів по траві до цементної доріжки. Вона слухняно йшла слідом, навіть коли він завів її до котеджу, в якому винаймав собі номер. Коли вони зайшли досередини, намішав обом по великій склянці коктейлю. Після пекучого сонця і її власних палких думок випите шугонуло влову, вона захмеліла. Джуліс обняв її, і