Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

мови, а хоча б найбільш спорідненої, найближчої, то зробимо ще гірше: ми спотворимо самостійний розумовий розвиток народу, ми спотворимо всю його духовну природу». Утім, ці особи самі поступово відмовились би від своїх, імовірно, помилкових тверджень, якби їм надали можливість vice versa[329]у вигляді успішного педагогічного засобу навчати великоросійських дітей грамоти малоросійською мовою.

До цього треба додати, що малоросійська мова не така вже й близька до російської, як це стверджують особи, недостатньо знайомі з предметами, про які йде мова. Річ у тому, що в малоросійській мові є велика маса слів, які цілковито або майже збігаються у вимові з російськими словами, але мають у цих мовах абсолютно різне значення. Як приклад, вкажу на слово «люлька», що малоросійською означає «трубка», а російською «колиска» і т. і. Найпростіша російська фраза: «Он пил воду» не буде зрозумілою для малоросійської дитини внаслідок співзвучностей, бо малоросійською «он» означає «ось», «пил» означає «пил (пилюка)» і т. і. Як нелегко розібратися з цими омонімами, переконує надрукований переклад однієї поеми Шевченка: фразу «Пішла луна гаєм» перекладач Бєлоусов передає: «Вспыхнул месяц тёмный, лес минуя». Тим часом ця фраза дослівно означає: «По лесу раздалось эхо». Якщо освічений перекладач, що міг за змістом здогадатися про значення слова, збився з пантелику від того, що «луна» малоросійською означає «эхо», то чого ж ви хочете від дитини?

Окрім того, мови російська і малоросійська в основній масі мають слова, зовсім не схожі між собою, і, таким чином, хлопчик повинен завчати значення несхожих слів, але за допомогою якого засобу він це робитиме, якщо рідна малоросійська мова зовсім вигнана зі школи? Якою мовою дитина робитиме переклад невідомих слів? Додайте до цього різні граматику і синтаксис цих двох мов, зверніть увагу, що однакові прийменники в цих двох відмінках керують різними відмінками і мають різне значення (наприклад, прийменник «у»), що кожна мова має свої повторення, і ви переконаєтеся, яку безкінечно шкідливу плутанину вносить у свідомість дитини-малороса навчання його російською мовою. Як допомогти йому?

Спосіб єдиний — запровадити початкову освіту в народних школах Півдня Росії малоросійською мовою, рідною для населення.

Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, на можливість котрих, на жаль, вказує практика, поспішаю заявити, що цим не роблю ніяких посягань на державну мову. Головна мета школи, яка полягає в набуванні елементарних знань і вивченні російської мови, — залишається та ж сама, але для полегшення досягнення цієї мети як єдиний і найкращий засіб навчання запроваджується малоросійська мова. Отже, малоросійська мова є таким же педагогічним засобом, як Muttersprache[330] у Німеччині або patois[331] у Франції. Ще жоден німець і жоден француз не боявся, що початкова освіта народною мовою може принести небезпеку — загальнонімецькій або загальнофранцузькій мові. Навпаки, європейські вчені педагоги, і поміж ними особливо Breal, міцно тримаються тієї думки, що навчання повинно розпочинатися не тільки рідною мовою, а й з рідного ґрунту, оскільки лише за цієї умови воно буде живою, а не такою мертвою справою, якою є, наприклад, початкове навчання малоросійських дітей російською мовою. «Чи не перше ж це із благ, — говорить Бреаль, — якщо у вас не відбирають вашої власної мови для того, щоби примусити розмовляти мовою Парижа». Яке задоволення для дитини бачити офіційно визнаними, слухаючи з вуст учителя, ті вирази, котрі він приховував у собі, не сміючи вживати їх навіть тоді, коли не знав, що саме поставити на їхнє місце. Тепер він уже не робитиме зусиль, щоби пригадати терміни, з якими в нього пов’язано стільки спогадів. Застосовуючи все це до народної школи Півдня Росії, неможливо не дійти до неминучого висновку про необхідність навчання дітей малоросійською мовою. «Таким навчанням, — казав іще Дістервег, — ми просуваємо вперед ходу найприроднішого прийому, котрий мав би бути азбукою для кожної школи, бо мова є живе органічне ціле, яке найтоншими нитками пов’язане із психікою і світоглядом індивіду, і не можна безкарно ампутувати душу дитини і цілого народу».

Провадити навчання у школах Півдня Росії тим легше, що іще в 60-і роки [ХІХ ст.] надруковано цілу низку підручників, хрестоматій і всілякого роду посібників малоросійською мовою людьми, котрі ще тоді усвідомлювали недоліки нашої народної школи, котрі підготували тоді спроби навчання дітей однакового віку російською і малоросійською, спроби блискуче довели, що російська мова не придатна для навчання малоросійських дітей грамотності і що малоросійські діти вражаюче швидко вивчають грамоту рідною мовою. Спроби ці було здійснено в Києві, Полтаві, Чернігові й навіть у повітових містах, як, наприклад, Прилуках (околиці).

На підставі цього пропоную порушити перед Міністром народної просвіти клопотання 1) про запровадження в малоросійських школах Харківської губернії малоросійської мови як засобу навчання предметів шкільної програми і російської державної мови; 2) про допущення в ці народні школи малоросійських підручників, пристосованих до географічних, кліматичних, побутових умов місцевого населення і 3) про допущення малоросійських книг, поміж ними Святого Письма, до шкільних бібліотек. Якщо загальні збори принципово погодяться з моєю пропозицією, то я прошу доручити Правлінню товариства виробити з допомогою особливої комісії остаточну редакцію і формулювання вищевказаного клопотання, запросивши до цієї особливої комісії досвідчених осіб і допустивши до участі в роботі всіх охочих членів товариства.

Державний архів Харківської області. — Ф. 200. — Оп. 1. — Спр. 251. — Арк. 1-4.

Робітниче свято Першого Мая

По всіх культурних краях робітники в сей день кидають працю... Святкують сей день з великим тріумфом. Усі спілки робітницькі з іх корпоративними корогвами поважно рушають по вулицях міст. Ніхто їм сього не боронить, бо ніхто не має сили їх зупинити.

Усе панство, фабриканти, купці поховалися у будинки і через штори у вікнах дивляться на море людей, робітників, що густими лавами сунуть по улицях. Вони дивляться, у зорах їх досада і ненависть... З яким би задоволенням вони розвіяли сі лави робітників з гармат, як колись бувало! Та зараз неможливо: робітники поєдналися у могутні спілки з великими капіталами у власних касах і заприсяглися встоювати один за одного до смерті.

Поки робітники не складали спілок, панство та капіталісти панували над ними і вільно тягнули жили з робітників. Та швидко робітники схаменулися. Вони побачили, що неможливо позбутися ярма, поліпшити своє життя, поки кождий буде жити сам по собі; вони побачили, що коли вони не поєднаються, то