Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– Добре... я вас зрозумів... Розкажіть мені ще одну річ...

– Що сталося з принцом Леннаром... – привид не питав, він роздумував, – бачте, ваша високість... я модифікована копія і того, що вам треба, я не знаю. Я не знаю навіщо створювався цей центр, хто вбив батька принца, хоч я вже й існував у той час, у моїй пам'яті це не відображено. Не знаю, що сталося з принцом. Мене створили раніше, у мені є тільки те, що потрібно, щоб керувати центром і навчати магії. Усе, що знав про це принц. Його повна копія з'явилася тут разом із вашим попередником і існувала в його тілі до моменту, коли Седж, вбиваючи Ортану, згубив їх усіх. Принц звільнився і відсторонив мене. Фактично, вашим тестуванням минулого разу керував він. Ви правильно зрозуміли – завалюючи вас посиленим навантаженням, він хотів загальмувати роботу мозку, щоб легше було витіснити вас із тіла. Це все ви будете вивчати на заняттях. І застосовувати на собі не одноразово. Навіщо він захотів зайняти ваше місце – я не знаю. Можливо, хотів вийти звідси... Копіям немає ходу назовні. Це все, що я знаю про це.

– Зрозуміло. А що сталося з тими, хто прийшов сюди? Рік тому приблизно. Джог сказав – у них було кільце. Що це за кільця? Вони якось пов'язані з тим місцем, де перебуває Алісія?

– Саме так. Це одні й ті самі кільця. Зовсім недавно з бази ДС3 надійшла вказівка для системи про зміну статусу усіх перснів. Усі вони понижені в рангах або відключені, крім одного. Указівка підтверджена ім'ям принца... Вашим ім'ям, пане.

– Так, це я там нарозпоряджався. Мені не хотілося, щоб кільця, які потрапили невідомо до кого, створили мені купу проблем у майбутньому. Ви не знаєте, чи є ще щось таке, як ці кільця? – Макс запитав і пошкодував – усе він знав уже й сам. Усього каблучок було: двадцять сім штук – першого рівня, з червоним каменем, вісімдесят одна – другого рівня, із зеленим, і сто шістдесят дві – третього, з прозоро-блакитним. З них – першого рівня були відсутні три, другого – п'ять і третього – дванадцять. Решта лежали в сховищі, на нижньому рівні підземелля, в якому Макс ще не був. Більше нічого подібного не створювалося. Разом – десь по світу тиняються три каблучки колишнього першого рівня, тільки три – другого, плюс – ще одна тепер у купця Ераха і ще одна, та, що була в тієї розбишаки Мірки, він залишив у печері в Алісії. Третього рівня кільця він поки що не зустрічав. Може й зустрічав, та тільки не знав, що це вони – хіба мало перснів із блакитним камінням? Їх бракувало всього дванадцять. Нічим вони вже йому не загрожували, але цікаво було б знати, що за особистості ними зараз володіють. Привид дивився на нього спокійно

– Нічого страшного, Ваша високість. Уся пам'ять повної копії перейшла до вас, потрібно просто трохи часу. Знання проявляються тоді, коли ви до них звертаєтеся. Ставте собі більше запитань – швидше освоїтеся. Ну, або ж, вони самі потихеньку стануть усвідомленими.

– Дякую, я врахую. – тут він згадав – усе ж таки, яка ж каблучка була в цих... злодюжок? І де вона?

– Із червоним каменем, ваша високість. Перший рівень. Зараз вона у сховищі. У тому-то й річ – перстень дозволяв їм винести звідси все, що завгодно. І якби не Ортана, Інвар і Седж... можливо, у них вийшло б набагато більше. Я вам пізніше покажу артефакт у зібраному вигляді, – передбачаючи ще одне запитання Макса, сказав привид, – зараз він у сховищі артефактів. Все одно вам потрібно з ними з усіма ознайомитися. Зараз же я вам хочу запропонувати вирушити на вечерю, бо завтра почнуться заняття, а Джог уже лається, що нова для нього страва, а пропаде.

Поки йшли до їдальні, Макс думав: "Виходить, три перстні першого рівня десь іще теліпаються. І є ті, хто їх отримав і носить. Як, цікаво, це вийшло?"

Уже пізно ввечері, Макс ліг у своє гніздо з наміром дочитати-таки щоденник Принца. І як його змогла поцупити Ортана? І коли? І якщо принц був такий сильний маг розуму, а він був сильний – цей, який місцева його копія, думки читає запросто... то чому він узагалі допустив усе це? І вбивство батька, і викрадення щоденника, і все інше, включно зі своєю загибеллю. Багато що прояснилося, багато питань відпало. Але, як і раніше, не зрозуміло, що сталося з непоганим, загалом-то, хлопцем Леннаром, що він став таким тупим. Напад на Макса можна пояснити тим, що він хотів вибратися, можливо, дах у нього поїхав, та хто знає. Поки що важливо те, що все, що було сказано – збулося. Тобто Леннар дійсно передав свої знання і тепер Макс ними може користуватися. А це означає... означає, що він таки стане повноцінним магом і це просто круто. Знову дитяча радість накрила його. Хм... про щось він забув. Щось важливе. А! Треба за нагоди запитати, що за перстень-то такий приніс йому ворон і куди він міг подітися, якщо в собі він його не бачить, а послання-то отримано. Це перше. Друге – а ось це все, що він уже навчився робити, лікувати... знову ж таки спалахи ці, червоні й зелені... це до чого належить? І чому він це міг робити, якщо до магії доступу не мав? Про каміння ще можна запитати, те, що знайшов у заборонених, потім у Сатха, і в Ортани теж... А! ось... Якщо є ДС3 і ДС2, то десь же має бути і ДС1? А може і ДС0? Або ДС4? І ще... думати свої думки самому потрібно нейтрально. Він лагідно стеле, оця, недокопія. А хто його знає, що і як було і є насправді... Це ж він мої думки читає, а не я його. Ось, згадав, нарешті – потрібно насамперед навчитися закривати свій розум і ховати сяйво того божевілля, що горить у ньому. Щоб ніхто нічого не побачив більше, ніж треба, щоб ніхто не міг упізнати в ньому принца. Хоч темного, хоч якого ще...