Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

– Вона хвора, дуже важко, їй потрібна пересадка серця. Вони з батьком знайшли ідеального кандидата серед донорів крові і вирішили залучити його до терапії. Офіційно він страждає на рак мозку, що не позбавляє його права на пересадку органів. Якщо він помре, ніхто не буде задавати зайвих питань, ні розтину, ні розслідування, ні пошуків. Він мав потрапити одразу на операційний стіл. Цього хлопця хотіли вбити!

– Ви хотіли його вбити! – виправив він Якуба.

– Ні, я планував його врятувати. Мені набридло вбивати. Також вона наказала мені вбити Зенобію, ту знахарку з села. Вона знала, що я шахрай, вона хотіла нас видати, Вероніка не могла цього допустити. Ми імітували смерть від чадного газу, збиралися підпалити будинок і стерти всі сліди. Але тут приліз цей журналіст, і довелося вдарити його по голові. Не той час, не те місце. Так багато всього цього... Це вже занадто.

Він чув про смерть знахарки та про тіло журналіста.

– Отже, ти все-таки спричинився до чиєїсь смерті... Знай одне, ти помреш сьогодні вночі, ти повісишся. – Він не міг зосередитися через цю нову інформацію, але мав завершити роботу. Крім того, він прийшов сюди, щоб покінчити з шахраєм, і зовсім випадково виявилося, що одним махом звільнить світ і від вбивці.

– Повішуся, — погодився Якуб.

Голова у нього йшла обертом, а образ Вероніки постійно посміхався йому по-іншому, зараз він то глузував, то підморгував йому. От вже сучка! Як вона все це робила? Ще готова вийти з цієї картини та щось йому зробити.

– Тобі ще є в чому зізнатися перед смертю?– запитав він без емоцій.

– Забери її від мене.

Якуб злякано втупився в фото жінки. – Я не хочу, щоб вона була тут, щоб сміялася.

Ого! Однак наркотик діяв. Він підійшов до фото й повернув його. Почув зітхання полегшення.

– Ти займешся нею? Вона буде наступною?

– Якщо вона заслужила покарання, так.

– Тоді давайте зробимо це.

Він подивився на петлю. Покірно дивився на мотузку, яку знімали з гака, на свого ката в чорному плащі, обличчя якого було сховане під великим каптуром. Він був схожий на вбивцю з фільму "Крик", але замість білої абстрактної маски була темрява.

– Ти готовий.

Кат не питав. Заявив. Простягнув йому мотузку, яку Яків схопив вільною рукою. Вона була товстою, холодною та шорсткою.

– Я звільню тебе, — сказав чоловік теплим голосом. – Ми підемо в місце, яке ти добре знаєш. Я думаю, що побачивши дерево, ти зрозумієш, що потрібно робити. Я ж почекаю збоку, поки ти не закінчиш. Ніхто тобі не заважатиме, це твоя і лише твоя хвиля, я подбав про це.

Якуб кивнув.

Чоловік зняв наручники з його зап’ясток, дозволивши жертві схопити мотузку обома руками, трохи полегшивши той тягар. Чи то вже все? Чи зараз? Невже настав той момент, якого ніхто не чекає і не бажає, крім бізнесменів, що програли, закоханих ідіотів і життєвих невдах? Чи це той момент, коли людина сама може вирішити свою долю, незважаючи на нав’язані закони та усталені звичаї?

Це той самий момент.

Він не чекав його, не хотів його, не мріяв про нього, але знав, що той рано чи пізно прийде.

Якуб кинувся на незнайомця з мотузкою, розтягнутою перед собою мов штанга. Його м'язи застоялися, голова паморочилася, але він не міг просто погодитися на беззастережну капітуляцію. Він не бачив його обличчя ката, але дурний хуй точно здивувався не на жарти.

План, хоч і божевільний, виявився ідеальним. Хлоп впав, мов колода, а Якуб уже сидів на ньому й швиденько обмотував мотузку навколо його шиї. Під капюшоном він побачив чорну балаклаву з модним останнім часом серед байкерів зображенням черепа та переляканими карими очима. Він натягнув мотузку.

Якуб ніколи раніше не бився, навіть не дивився бої ММА чи звичайний бокс, тому не усвідомлював, що зробив помилку, якою його суперник міг холоднокровно скористатися. Він задихався, але забув, що в людини дві діючі руки. У фільмах жертва найчастіше в паніці хапається за мотузку і гине, підтверджуючи свою акторську майстерність. Зрештою, хапає нападника за руки.

Але не в реальному житті.

Супротивник повернув голову вбік, і на мить Якубу здалося, що він просто не хоче на нього дивитися. Він не знав, що всі школи єдиноборств рекомендують під час душення повертати голову набік, щоб основний тиск не припадав на гортань. Він не помітив, як чоловік підняв ліве стегно так високо, як тільки міг, щоб надати більшої сили удару правою рукою і в той же час послабити стійкість ворога. Удар у вухо був несподіванкою, він затьмарив його зір і викликав гучний шум у черепі, але він зосередився на тому, щоб не послабити мотузку. Через деякий час його спіткала ще одна неприємна несподіванка - він вдарився обличчям об підлогу, і мотузка почала вислизати з його рук. Хоча це здавалося неможливим, його супротивник вирвався, скинувши його з себе з легкістю, як закохані міняються позами під час любовних забав. Він знову не думав, а зосередився на рефлекторній дії та швидкій молитві. Наручники, які з нього щойно зняли, валялися на підлозі. Він схопив їх і з усієї сили наосліп замахнувся ними за себе.

Господи Боже, Господи Боже!

Якщо існував якийсь бог чи хоча б покровитель тих, на кого напали, він його слухався. Наручники зі свистом просвистіли в холодному повітрі й вдарили противника прямо в обличчя.

Якуб знову схопив мотузку та кинувся на ошелешеного чоловіка, щоб цього разу душити його ззаду. Він вклав у це всі сили. Ліг на спину і якомога міцніше натягнув грубу мотузку, відчуваючи на собі вагу ворога.

І знову нічого не сталося так, як він передбачав. Незнайомець кинувся на лівий бік, приземлившись на коліна, і почав бити його кулаком у бік голови. Якуб послабив тиск, що стало для суперника виходом.

Але це був не кінець бою.

Незнайомець відповз на метр, щоб перевести подих. Можливо, він міг битися, але товста мотузка зробила своє, і йому було дуже важко дихати. Він хрипів і кашляв.

Це був єдиний шанс, єдина мить, саме ця секунда.

Якуб кинувся, щоб добити виродка і покласти всьому цьому край. Однак на допомогу чоловікові в масці прийшов хтось абсолютно неочікуваний.

Вероніка лежала на підлозі і сміялась, наче хотіла порвати живіт. Її обличчя хвилювалося, змінювало кольори, а часом іскрилося. Він зупинився і подивився на