Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

А сам він був дурним хуєм, що одружився з нею.

Через хвилину він вже був мертвим дурним хуєм із петлею на шиї.

Чоловік, що стояв над його трупом, сплюнув кров'ю.

– Remember, kids, don’t do drugs![70]

18:00

Можливо, через маленькі розміри містечка, а може операція була так добре організована, але на місце події одночасно приїхали десять поліцейських машин і дві швидкі. Одна із них мала забрати труп, а інша врятувала життя пану Збишеку, який мав нещастя бути електриком у замку.

Все почалося близько пів на шосту, коли у всьому замку зникло світло. Буквально скрізь, адже лампи погасли і в оранжереї, і в новому готелі, а в самому замку також опустилася єгипетська темрява. Влітку це іноді траплялося під час сильних штормів, але рідко взимку. Генератори запрацювали, але вони забезпечували електроенергією лише стратегічні точки закладу: холодильники та морозильні камери, аварійне освітлення, коридорне освітлення та ще кілька місць, які обрали охоронці. Однак надворі єдиним джерелом освітлення тепер були зірки та місяць, і мало хто знає, що вони яскравіше світять взимку. Однак не настільки яскраво, щоб врятувати пана Збишека від серцевого нападу.

Вже в той момент, коли темрява охопила весь заклад, пан Збишек взяв сумку на плече і рушив у бік недобудованої тераси, де стояла невелика трансформаторна будка. Власне, його тут не повинно бути, але з тих пір, як його донька привела чоловіка і синка додому, він шукав будь-якої нагоди, щоб не сидіти зі своїм не дуже звичайним зятем і вічно крикливим Браянком. А тут у нього була кімната з телевізором і Wi-Fi, а хлопці з гастрономічного цеху завжди підвозили щось смачненьке і якесь пиво без націнки. Будиночок для прислуги був притулком для кількох технічних працівників замку, і вони піклувалися про нього краще, ніж про власні домівки.

Пан Збишек стояв перед ящиком і вже знав, що треба буде замінити запобіжник, який перегорав при кожній нагоді, тому сам завжди мав під рукою хоча б подвійний запас. Ремонт зайняв близько тридцяти секунд. Потім замок знову залило світло. Пан Збишек підвівся, поклав сумку на плечі й глянув на широкий дуб, що охороняв вхід. Особливо мальовничо він виглядав оповитий туманом, чарівний вид.

Цього вечора туману не було.

Натомість на мотузці звисало мертве тіло, ідеально вирівняне з вертикаллю стовбура дерева.

Щось закололо біля серця, і пан Збишек відчув жахливий тиск у грудях. Падаючи, він побачив, що двері до замку відчинені. Може хтось його врятує.

18:15

Коротке замикання установки була старим і перевіреним прийомом, який дозволяв безпечно розмістити труп на місці.

Треба було його спалити, перемолоти, осквернити, а не доводити до такого медійного кінця. Якуб обісрав його роботу, тридцять шість людей поклали свої життя на вівтар цього підприємства, а цей егоїстичний придурок все зіпсував!

Так він подумав в першу мить.

Потім заявив, що кожна творча особа неодмінно стикається з проблемами: у художника закінчується фарба, у скульптора відламується більше каменю, ніж він планував, у музиканта порветься струна. Майстра впізнаєш по тому, що він вміє таку несподіванку зробити частиною вистави.

Він затягнув мертвого Якуба під дерево (спочатку, звичайно, зануривши весь замок у темряву), а потім перекинув мотузку через гілку. Але ні, він просто так не опиниться на шибениці, він заслуговує на презирство.

Попередньо він роздягнув знахара догола, бо хіба є щось принизливіше для людини, ніж померти голим на очах у всіх? І з гаком у горлі? Так, це було спонтанно, його понесло. Він знайшов гак, який використовували будівельники для транспортування розчину на риштування, і вирішив використати його, щоб прикрасити своє останнє творіння. Гак був тупий, але за допомогою ножа йому вдалося красиво встромити його в горло Якуба, кров злегка прикрасила це незвичайне полотно.

Це його здивувало.

Ні, не Якуб, а наркотик. Цього не повинно було статися, хоча хто знав, що повинно чи не повинно статися після ЛСД. Сраний шахрай, мабуть, дуже здивувався, але ж не введеш тридцять сім чоловік у свій смертоносний проект без підготовки, треба мати силу, знати хоча б ази бою, ніколи не знаєш, кого зустрінеш на своєму шляху. .

А тепер сучий син бовтався на морозі, а він сам спокійно сидів в машині, якраз виїжджаючи з передмістя Дубецько. Перший поліцейський патруль, що мчав на сигналах, повідомив йому, що біля замку хтось уже знайшов несподіванку.

РОЗДІЛ 23

Він скинув ковдру копняками, потягнувся й подивився у вікно. Надалі січень.

– Кшиииисєєєк – почувся голос матері. Ну так, ти можеш бути студентом, навіть чудесним чином зціленим, ключовим свідком в дуже кримінальній справі, наповненій стількома статтями, що нормальна людина цього й не згадає, але коли мама покликала снідати, ти все одно був п’ятирічним малюком, який смиренно бреде на кухню.

– Іду!– відповів він у бік злегка прочинених дверей. Тут їх ніколи не закривали, щоб коти могли вільно розгулювати по будинку.

– Приходь! – Голос був настирливим. – Скоро прямий ефір на TVN з Мареком, прес-конференція.

Він одягнувся і спустився вниз. Стіл був накритий, наче на різдвяний сніданок, і через деякий час на кухню зайшов тато, несучи під пахвою пляшку з настоянкою.

– Ну, ви тільки подивіться, горілка зранку.

Мама взялася під боки.

– Тихо, бабо, твій син буде по телевізору, так що є оказія.

Кшисєк не протестував, він випив за останні кілька днів більше, ніж за все своє життя. У нього було бажання. З нагоди першої в історії родини Сорци появи члена родини в ефірі великий телевізор перенесли на кухню.

Батьки не підозрювали про причетність Кшисєка до цієї справи, тому він з Мареком вирішив так і триматися. Люди похилого віку мали право на відносно спокійне життя без додаткових стресів. Якщо мова йде про проблеми пухлини головного мозку і всієї цієї метушні, то тут теж тихо і ша.

Тим часом почалася прес-конференція. Кшисєк знав, що вона відбувається лише тому, що кілька журналістів ставили занадто багато і занадто важких питань. Серед них Казімєж Барщик, очевидно, друг журналіста, якого він сам знайшов у лісі. Також тиснув і прокурор, який керував групою "Шабаш", він хотів з'явитися у ЗМІ. Шоу