Читати книгу - "Всі системи: небезпека, Марта Веллс"

Приїхали.

Повернулася чутливість потилиці. Більша частина перешкод зникла, але тепер я відчував, наче щось застрягло в порту. Моєму порту введення даних.

Вартмехи «Дельта-Випаду» не вийшли з-під контролю, їм просто встановили модулі бойового управління. Такі модулі дають змогу особисто контролювати варт-меха, перетворюючи його зі здебільшого автономного конструкта на маріонетку зі зброєю. Доступ до потоку зникає, а контроль здійснюється через комунікатор. Ефективність залежить від складності наказу, а вбити всіх людей — наказ нескладний.

Менса стояла наді мною, Ратті перехилився через сидіння, щоб бачити табір «Дельта-Випаду», а Оверс прочинила одну з комірок. Вони розмовляли, але мені не вдавалося вирізнити сенс. Я сів і сказав:

— Менса, вимкніть мене.

— Що? — вона опустила погляд до мене. — Ми здійснюємо… екстрений ремонт…

Звук уривався. Оновлення заповнювало мою систему, а органічні частини не встигали опрацьовувати такий обсяг інформації.

— Невідомий вартмех встановив у мене носій даних — модуль бойового управління. Він завантажує в мене інструкції і скоро перехопить контроль. Саме тому двоє вартмехів діяли так. Зупиніть мене…

Сам не знаю, чому я так довго танцював навколо цього слова. Може, думав, що Менса б не хотіла його чути. Вона щойно прикінчила гірничим свердлом важкоозброєного вартмеха, щоб повернути мене; ймовірно, їй би хотілося, щоб я лишився.

— Вбийте мене, — сказав я.

Здавалося, людям знадобилася ціла вічність, щоб усвідомити мої слова й узгодити їх з даними, надісланими в потік із моєї камери; проте здатність вимірювати час також підвисала.

— Ні! — нажахано поглянув на мене Ратті. — Ні, ми не можемо…

Менса відказала:

— Ми цього не зробимо. Пін Лі…

Кинувши ремонтний набір, Оверс перелізла через два ряди крісел, щоб покликати Пін Лі. Я знав, що вона прямує до кабіни пілота, аби сісти за штурвал і дати можливість Пін Лі подбати про мене. Знав, що тій забракне часу мене полагодити. Знав, що навіть із вирваним стегновим суглобом і єдиною робочою рукою можу повбивати всіх на цикаді.

Тому я схопив ручну зброю, що лежала на кріслі, приставив собі до грудей і натиснув на спусковий гачок.

РОЗДІЛ 5

Повернувшись у мережу, я виявив, що лишаюся неактивним, але повільно переходжу у фазу пробудження. Я хвилювався, але всі мої показники стояли на нулі, і я не знав чому. Прокрутив особисті лоґи. О, добре.

Я міг не прокинутися. Мав надію, що вони не нароблять дурниць, не виявляться м’якосердними і таки вб’ють мене.

Як ви помітили, я стріляв собі не в голову. Не хотілося вбити себе самому, але треба було, щоб це сталося. Можна було вивести себе з ладу якось інакше, та буду чесним: я не хотів сидіти й слухати, як вони переконують одне одного, що іншого вибору нема.

Діагностика запустилась і повідомила, що модуль бойового управління вилучено. На мить я навіть не повірив. Відкрив свій безпековий потік і знайшов камеру лазарету. Я лежав на процедурному столі без броні, в самій натільній шкірі, а навколо метушилися люди. Видиво наче з якогось жахливого сну. Але плече, руку та стегно мені полагодили, тобто в якийсь момент я все ж побував у своєму боксі. Я трохи перемотав запис назад і подивився, як Пін Лі та Оверс у хірургічному блоці вправно видалили з моєї потилиці бойовий модуль. Яке полегшення. Запис я прокрутив двічі, а тоді запустив діагностику. Лоґи чисті, нічого нового — тільки те, з чим я зайшов на базу «Дельта-Випаду».

У мене найкращі в світі клієнти.

І тут підімкнувся слух.

— Я знерухомив його через хаб-систему, — сказав Ґуратин.

Ага. Ну, це багато пояснює. Контролюючи систему безпеки, я наказав їй обмежити хаб-системі доступ до свого потоку та запустив складений мною протокол дій на випадок надзвичайної ситуації. Я вбудував у систему цю функцію, щоб мати змогу підмінити годину-дві відео та аудіо записів, які вела хаб-система, на фонові шуми бази. Всім, хто слухає нас зараз через хаб-систему чи спробує згодом прокрутити запис, здасться, що всі різко змовкли.

Слова Ґуратина виявилися несподіванкою, бо залунали обурені вигуки. Насамперед від Ратті, Волеску та Аради.

— Небезпеки немає, — нетерпляче заговорила Пін Лі. — Вистреливши в себе, він обірвав завантаження. А кілька фрагментів чужинського коду, які встигли скопіюватися, я змогла видалити.

— Ти хочеш провести власну діагностику, бо… — почала Оверс.

Я чув цю розмову і з кімнати, і з потоку, тому перемкнувся на візуал камери. Менса підняла руку, вимагаючи тиші:

— Ґуратине, що сталося?

— Поки мех був вимкнений, я скористався хаб-системою, щоб отримати частковий доступ до його внутрішньої системи та лоґів. Хотів вивчити низку аномалій, які помітив у потоці, — він вказав на мене. — Цей мех чужинський сам по собі. Він хакнув модуль контролю.

На розважальному потоці в такі миті кажуть: «От лайно».

Через камери безпеки я бачив, що всі здивувались, але не стривожилися. Поки що.

Пін Лі, яка, здається, щойно порпалася в моїй локальній системі, схрестила руки на грудях. На її обличчі застиг різкий, скептичний вираз.

— Мені в це важко повірити, — вона не додала «засранцю», але це читалося в тоні. їй не сподобалося, що сумніваються в проведеній нею експертизі.

— Він може більше не коритися нашим наказам. Його поведінку ніхто не контролює, — почав закипати Ґуратин. Йому теж не сподобалося, що його експертизу ставлять під сумнів, але він не демонстрував цього так відверто, як Пін Лі. — Я показав свій аналіз Волеску, і він зі мною згоден.

На мить я відчув себе зрадженим, але це дурниця. Волеску — мій клієнт, і я врятував його тому, що це моя робота, а не тому, що він мені подобається. А тоді Волеску сказав:

— Яз тобою не згоден.

— Тобто модуль контролю працює? — запитала Менса, переводячи насуплений погляд з одного вченого на іншого.

— Ні, однозначно, хакнутий, — пояснив Волеску. Коли його не атакує гігантська фауна, він доволі спокійний. — Зв’язок модуля з системою безпеки частково розірвано. Вона може передавати команди, але не змусити їх виконувати. Вона не здатна контролювати поведінку меха або покарати його. Але якщо він рятував наші життя та дбав про нас без зовнішнього примусу, це дає ще більше підстав йому довіряти.

Ну так, він мені дійсно подобається.

Ґуратин сказав:

— Відколи ми тут, постійно маємо саботаж. Відсутні звіти про ризики, відсутні ділянки мали. Вартмех — частина цього. Він діє в інтересах компанії, а вона з якоїсь причини не хоче, щоб цю планету досліджували. Ось що, певно, сталося з «Дельта-Випадом».

Ратті дочекався миті вклинитися в розмову та перебити Ґуратина:

— Точно коїться щось дивне. Якщо вірити технічним показникам «Дельта-Випаду», в них мало бути три вартмехи, але на їхній базі мехів чомусь швендяло аж п’ятеро. Хтось влаштовує нам диверсії, але не думаю, що наш вартмех — одна з них.

Наостанок висловилася Бгарадвадж:

— Волеску та Ратті мають рацію. Якби компанія наказала вартмеху нас повбивати, ми б уже валялися мертві.

— Він же попередив про бойовий модуль! — оскаженіла Оверс. — Сказав, щоб ми вбили його! На біса йому так робити, якщо він хотів нам нашкодити?

Вона мені також подобається. І хоча я понад усе не хотів би долучатися до їхньої розмови, настав час і мені заговорити.

Тримаючи очі заплющеними, я стежив за людьми через камеру