Читати книгу - "Всі системи: небезпека, Марта Веллс"

— Компанія не намагається вас повбивати.

Клієнти злякалися. Ґуратин щось затараторив, а Пін Лі шикнула на нього. Менса ступила вперед, насторожено дивлячись на мене. Вона тепер стояла дуже близько, а Ґуратин та інші збилися круг неї. Бгарад-вадж сиділа в кріслі трохи далі.

— Вартмеху, звідки ти це знаєш? — запитала Менса.

Навіть через камеру мені було важко. Я спробував вдати, ніби повернувся у свій бокс.

— Бо якби компанія хотіла влаштувати проти вас диверсію, то отруїла б запаси через систему рециркуляції. Щоб це мало вигляд нещасного випадку.

Отут усі й замислилися, наскільки легко компанія може запустити диверсію через власну систему життєзабезпечення.

— Але це б тоді… — почав Ратті.

Ґуратин насупився ще більше:

— Цей мех і раніше вбивав людей. Тих, яких мав захищати. На його рахунку п’ятдесят сім шахтарів.

Пригадуєте, я казав, що, хакнувши свій модуль контролю, міг стати масовим убивцею? Не лише міг. А таки став.

Я не хотів пояснювати, але мусив:

— Я не зламував модуль контролю, щоб убити клієнтів. Він вийшов з ладу, бо тупа компанія купує найдешевші деталі. Модуль зламався, я втратив контроль над своїми системами і всіх повбивав. Компанія виправила дефект і встановила мені новий модуль. Я хакнув його, щоб це не повторилося.

Мені здається, так і було. Напевне я знав тільки одне: відколи я хакнув модуль контролю, такого не траплялося.

Волеску, засмучений, ледь помітно знизав плечима:

— Лоґи підтверджують це, бо мех вважає, що було саме так.

— І я от сиджу тут, жива, — зітхнула Бгарадвадж. Цього разу запала зловісна тиша. Через потік я бачив, як непевно завовтузилася Пін Лі, зиркаючи то на Оверс, то на Араду. Ратті чухав обличчя. Менса тихо запитала:

— Вартмеху, в тебе є ім’я?

Я не дуже зрозумів, що їй треба.

— Ні.

— Він називає себе вбивцеботом, — сказав Ґуратин. Я розплющив очі й подивився на нього. Не зміг стриматися. З їхніх виразів я зрозумів, що мої почуття відбилися на обличчі, а я таке ненавиджу.

— Це особисте.

Мовчанка затяглася. Нарешті заговорив Волеску:

— Ґуратине, ти хотів знати, як він проводить свій час. Саме це ти спершу шукав у лоґах. Розкажи всім.

Менса звела брови догори:

— Ну і?..

Ґуратин вагався.

— Відколи ми сіли на цю планету, він завантажив сімсот годин розважальних програм. Переважно серіали. Найбільше дивився якесь «Місячне святилище», — чоловік похитав головою, ніби не вірячи власним словам. — Швидше за все, мех використовував ці файли, щоб зашифрувати дані для компанії. Не міг же він усе це передивитися? Не в таких обсягах. Ми б помітили.

Я фиркнув. Він мене недооцінює.

— Це той серіал, де юристка колонії вбиває наглядача за тераформуванням, що був допоміжним донором для її імплантованої дитини? — запитав Ратті.

Я знову не стримався й гарикнув:

— Вона не вбивала! Це тупа брехня!

Ратті повернувся до Менси:

— Він його таки дивився.

На її обличчі відобразилося зачарування.

— Але як ти хакнув модуль контролю? — подала голос Пін Лі.

— Усе обладнання компанії однакове.

Якось в одному з отриманих мною завантажень були всі технічні характеристики систем компанії. Я нудився в боксі й не мав чим зайнятися, тож почав гратися з кодами модуля контролю.

Ґуратин явно не збирався міняти свою думку, але нічого не сказав. Я вирішив, що йому немає чого сказати, тому настала моя черга говорити:

— Ви помиляєтеся. Хаб-система дозволила вам прочитати мої лоґи, дозволила дізнатися про хакнутий модуль контролю. Це частина її диверсії. Вона хоче, щоб ви перестали мені довіряти, бо я намагаюся зберегти вам життя.

— Ми не будемо тобі довіряти, — відказав Ґуратин. — І лишимо знерухомленим.

Ага, дуже смішно.

— Це не спрацює.

— Чому ж?

Я скотився зі столу, схопив Ґуратина за горло і пришпилив його до стіни. Все сталося швидко. Він не встиг зреагувати. Я дав усім секунду осмислити те, що сталося, видихнути, а Волеску — ще й тихо гикнути.

— Бо хаб-система збрехала вам, що я знерухомлений.

Ґуратин збуряковів, але не настільки сильно, як міг би, коли б я почав тиснути. Перш ніж хтось ворухнувся, Менса спокійно та чітко промовила:

— Вартмеху, було б добре, якби ти відпустив Ґуратина. Будь ласка.

Вона справді гарна командирка. Неодмінно влізу в її особову справу і впишу це туди. Навіть не уявляю, що має статись, аби вона розізлилася, закричала чи допустила паніку серед команди.

— Ви мені не подобаєтеся, — звернувся я до Ґуратина, — але решта команди мені до вподоби, а вони з незрозумілих для мене причин вас люблять.

Я відпустив його і відійшов. Оверс кинулася до Ґуратина, Волеску поклав йому руку на плече, але Ґуратин від усіх відмахнувся. Я навіть сліду на його шиї не лишив.

Я досі спостерігав за людьми через камеру — так простіше, ніж дивитися прямо на них. Крізь мою подерту натільну шкіру виднілися деякі з’єднання органічних і неорганічних частин. Я таке ненавиджу. Шоковані, всі досі стояли непорушно. Ніхто не знав, що робити. Зрештою Менса різко вдихнула:

— Вартмеху, можеш перекрити хаб-системі доступ до записів камери безпеки з цієї кімнати?

Я поглянув на стіну біля її голови:

— Вже зробив це, коли Ґуратин сказав, що знає про мій хакнутий модуль контролю. А тоді видалив цю частину. З системи безпеки відео та аудіо транслюється в хаб-систему з п’ятисекундною затримкою.

— Добре, — кивнула Менса. Вона намагалася налагодити зі мною зоровий контакт, але я поки що його уникав. — Без модуля контролю ти не мусиш виконувати наші чи будь-чиї накази. Але так було весь час, що ми тут.

Решта мовчали, і я збагнув, що вона зверталася не тільки до мене, а й до всіх.

— Я хочу, щоб ти лишився частиною нашої групи, принаймні доки ми не заберемося з цієї планети знов у безпечне місце. Після цього обговоримо твої бажання. Але обіцяю: не скажу компанії чи будь-кому за межами цієї кімнати ані слова про тебе і твій хакнутий модуль.

Я зітхнув, примудрившись зробити це майже непомітно. Авжеж, вона мусить так казати. Що їй лишається?

Я намагався вирішити, чи вірити їй і чи взагалі це важливо, аж раптом накрило розуміння: мені байдуже. Дійсно байдуже.

— Гаразд, — відказав я.

Камера потоку показала, що Ратті та Пін Лі перезирнулися. Ґуратин скривився, випромінюючи скепсис, а Менса просто запитала:

— Хаб-система може знати про твій модуль контролю?

Прикро визнавати, але треба розповісти. Хакнути себе — то одне, але ж мені довелося хакнути й інші системи. Я не знав, як люди відреагують на це.

— Може. Коли ми прибули на планету, я зламав хаб-систему, аби вона не помітила, що відправлені на модуль контролю команди виконуються не завжди. Якщо хтось зламав хаб-систему ззовні, не знаю, чи це досі так працює. Але хаб-система точно не знає, що про це знаєте ви.

Ратті схрестив руки на грудях і нервово згорбився:

— Треба вимкнути цю штуку, інакше вона нас уб’є, — він поморщився й зиркнув на мене: — Вибач, я мав на увазі хаб-систему.

— Жодних проблем, — відказав я.

— Отже, ми вважаємо, що хаб-систему хтось зламав ззовні, — повільно промовила Бгарадвадж, наче намагаючись переконати в цьому себе. — А