Читати книгу - "Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми досі чекаєм, коли все мине,
А мир ми бачим тільки уві сні...
І ненависть наша безмежна, але
Ми слухаємо музику русні...
Вмирають солдати і люди цивільні,
Міста наші палають у вогні!
Та хибна думка, що ми будем вільні,
Бо дивимся ми фільми від русні...
Є творів безліч, що країну нашу славлять
Й сучасні, що присвячені війні.
Та залишились ті, кого цікавлять
Поезія і книги від русні...
Ми кажемо, які ж ми з ними різні,
Сміємося від їхньої брехні,
А потім помічаєм, що наскрізно
Культуру поважаєм ми русні!
Повірити у це ніяк не можу,
Та чую в голові слова страшні:
"Ми мову толеруємо ворожу
І низько ми вклоняємось русні!"
І поки там, на фронті, хлопці нас боронять!
І нелюдів цих знищують в багні!
Чекаєм, поки руське заборонять...
Пора нам вже сказати "ні" русні!
Не знаю, що насправді має статись...
Як до свідомості народу донести?
Для перемоги мало сподіватись!
Безмежно мало просто проклясти!
©Торія Онопрієнко
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко », після закриття браузера.
