Читати книгу - "Дикий Захід , Arachne "

Трунар, що витягнувся біля стіни, знітившись під вагою прожитих років і сотень похорону, кинув на Джека короткий погляд. Він був чоловіком не з тих, хто часто говорив, але зараз у його погляді було щось більше, ніж проста втома. Він мовчки махнув рукою, запрошуючи Джека підійти. Джек, розуміючи, що щось сталося, без зайвих слів пішов за ним.

Вони відійшли на кілька кроків від інших, у тінь невеликого навісу, щоб уникнути зайвих вух. Трунар, витерши обличчя брудною ганчіркою, повільно витяг з кишені старого шкіряного жилета маленький згорнутий шматок паперу. Її краї були брудними і пом'ятими, а по центру виднілися сліди засохлої крові. Він обережно простяг її Джеку, ніби це був не просто клаптик паперу, а щось значно важливіше.

"Знайшов це в нього в руці," - хрипко сказав трунар, його голос звучав так, ніби кожен звук давався йому важко. "Твій брат, Том. Міцно тримав, коли я його знайшов. Я не знаю, що там написано... але думаю, тобі це буде корисно."

Джек обережно взяв записку, його пальці на мить завмерли на папері, ніби він відчував її вагу не лише фізично, а й морально. Цей маленький клаптик був останнім, що залишилося від його брата, останнім повідомленням, яке Том намагався передати, можливо, знаючи, що його час минув.

"Дякую," - тихо сказав Джек, ледве вимовивши слова. Він розгорнув записку, дивлячись на плутані рядки, написані, судячи з усього, поспіхом. Текст був коротким і ледь читаним через кров і бруду, але сенс був ясний.

"Вони... йшли... через Каньйон Попелу. Старий... перевал... шукай..."

Слова тремтіли на папері, ніби брат писав їх у передсмертній агонії. Джек стиснув записку в руці, відчуваючи, як злість і біль піднімаються в грудях. Тепер він знав, де розпочати своє розслідування.

Прийшовши додому після довгого напруженого дня, Джек відчув, як на нього обрушується втома. Але не фізична, а та глибока, яка бере коріння в душі і не відпускає, поки не знайдеш відповіді на запитання, що мучать. Він кинув капелюха на стіл і, зітхнувши, оглянув Тома. Тепер цей будинок належав йому, але в повітрі все ще лунав запах брата — запах шкіри, тютюну та заліза, все, що асоціювалося у Джека з Томом.

Джек провів рукою по столу, де валялися папери, книги та записи. Взявши кілька аркушів, він почав розглядати їх. Його брат був не тільки людиною дії, а й мислителем, старанно записуючи свої спостереження, нотатки та припущення. Джек зрозумів, що ці папери можуть бути ключем до розгадки — до того, на що саме натрапив Том, що зрештою спричинило його смерть.

Невелика стопка листів, розрізнених записів та карт. Джек сів за стіл, розклавши їх перед собою, і почав повільно розбирати, намагаючись вловити нитку розслідування. Один із листів привернув його увагу більше за інших. Почерк Тома був чітким і акуратним, як завжди, але текст був сповнений тривогою.

"Джеку, якщо ти читаєш це, значить, я, ймовірно, не встиг... Спостереження показують, що хтось ззовні навмисно розпалює конфлікт. Я виявив, що зброя, яку використовують апачі, така сама, як і у поселенців. Постачання йдуть в обидві сторони, але ніхто з місцевих торговців про це не знає.

Джек напружився, відчуваючи, як по спині пробіг холод. Постачання зброї — і білим, і апачам? Це було гірше, ніж він міг собі уявити. Якщо хтось свідомо штовхав обидві сторони до кривавої війни, це був не просто кримінал. Це була змова, здатна зруйнувати весь цей край.

Наступні записи підтверджували припущення Тома: схеми маршрутів, записи про зустрічі з підозрілими особами, карти місць, де контрабандисти передавали зброю. Джек швидко усвідомив, що його брат натрапив на величезну мережу, в якій були замішані не лише звичайні злочинці, а й, можливо, і впливові люди. Том стежив за цією мережею кілька місяців, намагаючись зібрати достатньо доказів, щоб викрити всіх замішаних.

Один запис виділявся серед інших:

"Вони використовують старий перевал у Каньйоні Попелу. Щотижня проходять вантажі, я намагався з'ясувати, хто за цим стоїть, але всі сліди ведуть углиб каньйону. Ніхто не говорить про це прямо, але я відчуваю, що за цим щось більше. "

Джек насупився, згадавши записку, знайдену в брата. Каньйон Попелу. Це місце було ключем.

Рано вранці, коли перші промені сонця тільки починали фарбувати пустельний обрій золотим світлом, Джек прокинувся з чітким планом у голові. Каньєн Пепла був дуже важливою зачіпкою, щоб ігнорувати її. Він знав, що не міг гаяти часу — якщо хтось дійсно використовує перевал для перевезення зброї, то, можливо, йому вдасться застати їх зненацька.

Джек швидко зібрався, перевіривши свою зброю та спорядження. Накинувши поношене шкіряне пальто, він оглянув будинок. Світло ранкового сонця проникало через вузькі вікна, освітлюючи кімнату. У його голові знову з'явилися спогади про брата. Том, можливо, зробив це перед самим кінцем — збирав спорядження, готуючись до останнього ривка у цьому розслідуванні. Але тепер справа лежала на плечах Джека.

Він вийшов з дому, осідлавши свого чорного коня, чия темна грива злегка коливалася на вітрі. Пильні вулиці Санта-Феліза цього раннього ранку були майже безлюдні. Лише кілька чоловіків все ще прибирали наслідки нічного набігу, але ніхто не розмовляв з Джеком. У повітрі висіла гнітюча тиша, ніби все місто чекало, що станеться далі.

Джек виїхав за межі міста, прямуючи у бік Каньйону Попелу. Його думки були зосереджені на тому, що він міг знайти там. Якщо його брат має рацію, то це місце було ключем до всього: і до розгадки, і до тих, хто стояв за контрабандою. Він мав бути обережним, адже невідомо, скільки людей замішані в цій справі і хто міг чекати його в каньйоні.

Чим далі він просувався, тим суворішим ставав пейзаж. Високі скелясті стіни здіймалися над ним, відкидаючи тіні, які лише посилювали відчуття самотності та небезпеки. Вітер свистів між вузькими стежками, здіймаючи піщані вихори. Каньйон Пепла, з його гострими схилами та небезпечними перевалами, здавався ідеальним місцем для того, щоб приховати нелегальні операції. Вузька стежка, що петляла вздовж урвищ, була майже непомітна для непосвячених, і Джек ледь не пропустив її, коли минув черговий поворот.