Читати книгу - "Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura"

На мить артистичний директор перевів дух. Присутні в шикарному холі люди розгублено закрутили головами, немов побачили, як громовиті слова оратора залітали повсюди луною. 

— Обід і звана вечеря вам не дістануться, — задер підборіддя, немов справжній граф. — Будете знати, як порушувати правила. Хулігани нещасні! 

— Красно дякую вам, пане директоре, — ледве не став на коліна вихователь приречених дітей. — Значить, пустуни йдуть у дзвіницю разом з трактористом, а я залишаюсь і ввечері скуштую смакоти?Дякую, дякую, пане! 

— Дурню, — глумливо видавив із себе крикун. — Дуля тобі з маком. 

Керівник закладу характерно скрутив пальці. 

— Я все пояснив і, якщо ти не розумієш, страждатимуть усі. Сидітимете у вежі до третьої ночі. А тракторист, як найбільш мовчазний, чергуватиме на вулиці. І дивись мені, — суворо поглянув директор на розпатланого голоторса, — щоб ніхто не втік! Утнеш дурня, вилетиш з роботи. 

— Дядечку, мені страшно, — тремтячим голосом промовив Тім і слізно додав: — Я хочу додому, заберіть мене звідси… 

Однак дороги назад вже не було. 

— Не бійся, — торкнувся плеча бідолахи рятівник. — Звикнеш, директор не завжди такий злий. Просто сьогодні він не з тієї ноги встав. 

— Гей, тракторюго, — тупнув ногою псевдограф. — Що ти там про ноги бурмочеш? Дивись, бо я тобі їх швидко повисмикую. Краще не дратуй мене і бігом у дзвіницю. 

Просторе приміщення з мармуровою підлогою і крученими колонами під стрілчастим склепінням розписаної фрескою стелі миттю вибухнуло тупотом безлічі людей, які залишали хол. Тільки Тім не зрушив з місця, ніби скований, свердлив очима директора.