Читати книгу - "Світ де мешкають казки , Аркадія моя "

Це був Дивак, а навколо троля і справді з ні відкіля взялась справжнісінька клітка під його розмір.

Працює! Викрикнув Сашко Не знаю що там працює, але час нам забиратися звідси, якщо, звичайно, ти не хочеш залишитись ? Не хочу! Ходімо.

Настрій у юного генерала був пречудовий. Вже зараз він став свідком ні чого іншого як дива.

Ти зробив це! Ти зміг! Подарував мені мрію! Ти виконав місію! Яку таку мрію? Ну про троля в клітці. Я забажав і тут бац! Хіба це та мрія яку ти хотів тоді за вечерею? Тоді? Тоді я більше всього бажав щоб мама залишилася вдома.. То ми повернемо ту твою мрію І повернемо маму додому? І тебе додому також повернемо Тож де нам шукати крадійку мрій?   Не питай мене звідки, але я вже знаю де твоя мрія.

 

                                                                      ****

Шукачі пригод стояли прямісінько напроти замку. Єдиного вцілілого помешкання за тисячоліття нескінченної війни цього простору.

Замок Творця брехні, нам туди

Нерішучі перші кроки привели хлопців в вітальну. Мармурові стіни сірого кольору давили своєю похмурістю зі всіх сторін.

Володар – пролунало на всі сторони старого замку голосом маленького хлопчика Тихіше. Він вже знає що ми тут

Висока мускулиста постать повстала на східцях що вели з другого до першого поверху. А поруч з ним була жінка, занадто вродлива для того щоб бути істинним злом. Пес Шепс знову почав ричати і гавкати.

Здається ми прийшли за адресою – пошепки промовив Дивак. Чого вам? Звернувся до мандрівників Творець брехні Вибачте сер, що потурбували, ми шукаємо мрію хлопчика бо хотіли б повернути її назад. Ми не бачили тут ні яких мрій! Промовила пані що стояла поруч з володарем замку і вже збиралась покинути кімнату, як той її зупинив Ти щось знаєш про це, моя люба? Звернувся він до жінки Можливо і знаю але що нам до цього? Напевно ти права, кохана – прошептав він їй в ухо. -  Ми нічого не знаємо про ваші мрії забирайтеся звідси Але.. вирвалось з уст Саші Думаєш якщо ви добрі то ні за що вас мені покарати?

Щось блиснуло в центі вітальні і постать чоловіка повстала перед присутніми. Він виглядав досить серйозно: високий, спортивної будови тіла і з блакитними наче небо очима.  

Годі брате, бавитись. Твоя дружина вкрала мрію у хлопчика і мала б її повернути. Дивись, який великий шлях він пройшов. Звертався Хранитель до Творця брехні. Що ж. ніхто не має права тобі суперечити. Люба, будь ласка поверни мрію хлопчику Але милий, - звернулась вона до Повелителя зла- я хотіла зробити тобі подарунок. Я ціню це, кохана, а зараз. Поверни йому мрію назад.

В мить ,кімната засяяла яскравим світлом, яке було здатне осліпити всіх на відстані кілометрів. Дивне почуття невагомості окутало Сашка він піднявся в повітря і закружляв вже в знайомому йому смерчі. Ще один спалах світла і все затихло.

 

                                                                     ****

Знову ранок в невідомому місці і тільки чується тихеньке :

Прокидайся, мій любий. Прокидайся синку Мамо? Здивовано промовив Сашко ледь розплющивши очі Так мій генерал, я повернулася. Мій рейс відмінили, натомість запропонували роботу ближче до дому Мамо! - радісно викрикнув малий на весь голос- Мамо, я так радий що ти повернулась. Тільки… мам, я вже не хочу ставати генералом. Я хочу щоб не було ні яких генералів, ніколи, і війни, щоб ніколи більше не було Ох, синку, ти можеш обрати будь яку мрію і якщо в неї вірити вона обов’язково збудиться  Авжеж, мам!

                                                                                Кінець.

Кінець