Читати книгу - "Книга пітьми , Kiolipria"

Світло вибухнуло так яскраво, що Віллі інстинктивно заплющив очі. Він відчував, як повітря навколо вібрує, а підлога під ногами наче зникла.

Коли він нарешті розплющив очі, вони з Лорном більше не були в залі дзеркал. Тепер вони стояли посеред покинутої бібліотеки. Запилені полиці тягнулися вгору, втрачаючись у темряві, а повітря було наповнене запахом старого паперу.

Лорн важко дихав, його очі виглядали спустошеними. Він повільно провів рукою по обличчю, ніби намагаючись переконатися, що він ще тут.

— Я згадав… — прошепотів він.

Віллі зробив крок до нього.

— Що саме?

Лорн тремтів, його руки стиснулися в кулаки.

— Я не просто був частиною цього дому. Я допомагав створювати його.

Ярмадіна, яка стояла трохи осторонь, напружено звузила очі.

— Ти був одним із учнів мого творця?

Лорн повільно кивнув.

— Колись… я був звичайною людиною. Я вивчав стародавні тексти, шукав знання, як і всі інші. Але одного разу… я дізнався більше, ніж мав би.

Він опустив погляд, ніби йому було важко продовжувати.

— Я знайшов книгу, що містила секрет безсмертя. Але не фізичного… а існування поза часом. Це була частина великого експерименту, який мав на меті створити місце, що виходить за межі реальності.

— Цей дім… — Віллі раптом усвідомив. — Це і є той експеримент?

— Так, — тихо відповів Лорн. — Але щось пішло не так.

Ярмадіна зітхнула.

— Завжди йде не так, коли люди намагаються контролювати те, що не належить їм.

Лорн стиснув губи.

— Я не хотів цього. Я лише шукав спосіб врятувати тих, кого любив… Але цей дім поглинув мене. Я став його частиною, його в’язнем. Я забув, ким був. Забув усе…

Віллі відчув, як у нього всередині щось стислося.

— Але тепер ти пам’ятаєш.

Лорн поглянув на нього, і в його очах з’явилося щось нове — не страх, а рішучість.

— Так. І я знаю, як знайти істину.

Ярмадіна насторожено нахилила голову.

— Що ти маєш на увазі?

Лорн простягнув руку вперед, і з тіні випливла книга. Вона виглядала старою, потріпаною, але сяяла слабким світлом.

— Це оригінал. Книга, з якої все почалося.

Віллі обережно підійшов ближче.

— І що нам тепер робити?

Лорн глибоко вдихнув.

— Нам потрібно завершити те, що було розпочато.

Ярмадіна напружено подивилася на книгу, потім на Лорна.

— Це може змінити все…

— Я знаю, — відповів він. — Але тільки так ми зможемо покласти цьому край.

Віллі подивився на обох. Він відчував, що вони стоять на порозі чогось величезного.

— Тоді… давайте дізнаємося правду.

І вони розгорнули книгу.
ks...
​