Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"

РОЗДІЛ 11

Нарешті прийнявши рішення почала перевдягатись. Одягнувши маску вийшла в коридор, де висіло велике дзеркало. Критично оглянувши себе залишилась задоволеною і попрямувала до зали. Там зібралося чимало народу. Це були незвичайні люди, а персонажі з минулого. Юлітта вперше була на балу і не могла відірвати погляду від яскравого і пишного вбрання дам. Усім керували найстарші представники клану. Офіціанти в костюмах з краватками метеликами снували між гостями пропонуючи випивку і закуски. Ті Веди невимушені розмови, деколи чувся сміх і стукіт келихів. 

Вона трималася трохи осторонь при цьому маючи змогу спостерігати за всім дійством. До неї підійшов Юлій в костюмі й маскою блазня. Вона йому личила. Іноді сам поводився як цей персонаж, ховаючи свої непомірні амбіції і тягу до жінок. Цей чоловік використовував усіх, хто міг принести користь. А згодом їх позбувався. 

Бачу, нудьгуєш, Юлітто?- поцікавився, подаючи їй келих ігристого вина.Навпаки, радію. - хутко відповіла жінка приймаючи напій.Я відчуваю твої емоції. Я здатен живитися людськими емоціями так само легко як сонцем.Що ти хочеш від мене,Юлію? Я впевнена, що під цією маскою саме ти.Я хочу тебе. Я теж маю намір стати старійшиною клану Чорторийських.Не чула про цей клан.Воно й не дивно.Чому я повинна тобі вірити?В тебе нема виходу. Або я або Яромир. Обирай.Ніхто не має права змушувати мене щось робити. Навіть ти.Тоді ти дорого за це поплатишся.

Вона вирушила на прогулянку лише б не стикатися з іншими істотами. Ця атмосфера почала на неї тиснути. Заважала дихати. 

Знайшовши безлюдне місце в парку, нарешті дала волю почуттям. Сльози лилися нестримним потоком. Плечі здригалися під вагою непосильного тягаря, що несподівано впав. Уся  постать була втіленням печалі й скорботи. Там її й застав Яромир. Підійшов обійняв і дав змогу бути справжньою. Вони повинні протистояти цьому світу. Зламати старий устрій і відновити справедливість та рівновагу. Для нього це все не мало значення без цієї жінки. Тільки вона і її безпека. 

Несподівано з неба почав падати дощ. Поки інші метушилися вони міцно обімали один одного і мокнули. Цей дощ давав їм свободу. Звільняв від того, що сковувало рухи.  

За цим спостерігали Юлій з Полею. Хоч не схвалювали вибір брата, але не прийняти його не могли. В цю мить його полум'я охопило весь парк, який згодом змінився до невпізнання. Так само як будинок. Зникла темрява. На небі замість місяця вперше за довгий час з'явилось сонце. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍