Читати книгу - "Безмірна залежність"

«До чого ці крокодилячі сльози? — відповів Ілля. — Я просто сиджу зараз у шоці від того, скільки бруду мені вилили на голову».

«Тобто? Що я такого сказала?», — я здивувалася і трохи образилася, адже це він повів себе нешанобливо, він не відповідав на мої повідомлення і, виявляється, він кинув слухавку.

«Я не маленький хлопчик, щоб терпіти, коли мені сідають на шию і ноги звішують, — продовжував строчити він, — ти поводишся, як стерво, яка вважає, що їй усе дозволено».

Таких звинувачень я ніяк не очікувала. Але невже в його душі були почуття, якщо він на мене ображався?

«Почекай, почнемо з того, що це ти мене образив неповажною поведінкою. Це ти мені не писав, не відповідав, а потім раптом образився. Замість добрих слів одразу на мене накинувся. Мені теж прикро. Я так чекала твого дзвінка, а ти…»

«А я просто отетерів, коли ти на мене нагримала. Телефонуєш коханій дівчині, хочеш почути її голос, а вона грубіянить і поводиться з тобою як стерво».

Я так і не зрозуміла, чим завинила, але мені дуже хотілося почути його голос.

«Пробач, якщо образила», — написала я, і Ілля одразу ж мені передзвонив.

— Якщо чесно, — сказав він, — я не бачив, що там написано слово «bitch», слово затемнено було, я тільки «привіт» бачив, коли завантажував тобі картинку.

— Так чому ти одразу мені не сказав про це?

— Так ти на мене з претензіями накинулася!

– Ілля, не сміши мене! — почала я, але зупинилася: раптом він знову обірве розмову.

— Я взагалі за те, щоб всі конфлікти обговорювати.

— Я помітила.

— Ось ти, Маковцева, пишеш мені такі довгі листи, а толку нуль. До речі, мені дуже сподобався твій останній лист. Ти взагалі останнім часом мене приємно дивуєш, проявляючи свою жіночність. Адже я раніше вважав тебе дивною: ти так агресивно завжди реагувала, коли я поводився з тобою як з жінкою.

— Я ж заміжня була.

— Так, така поведінка була правильною тоді. І я радий, що тепер ти не така. Тобі б ще викинути ці романтичні нісенітниці з голови і розслабитися. Тобі не треба дивитися дурні романтичні комедії, індійські фільми, читати любовні романи. У тебе викривлене сприйняття дійсності, тобі потрібно навчитися жити сьогоденням і радіти цьому.

— А ти маєш рацію. Який же ти мудрий! — вигукнула я захоплено.

— Звичайно, — самовдоволено відповів він.

— Ти їздив до сестри. Як вона?

Розмова увійшла у звичне русло. Ілля говорив спокійно, виважено. О, як же мені було добре з ним. Мені подобалася його внутрішня сила, і що він не дозволяє собою командувати. Його образа на мене й агресія оголили його слабкість переді мною. Йому 39 років, а мені 28, і я викликаю в ньому емоції. Що може бути краще?

«Вперше за кілька місяців до мене повернулося натхнення! І надихнув мене Ілля. Сьогодні я прокинулася така щаслива, сповнена сил. Ми вчора все-таки розмовляли по телефону. Ми вчора сильно лаялися, знати б, серйозно він образився і чи насправді йому було прикро. Чи був він дійсно щирим зі мною? Не знаю, але те, що між нами відбувається, зводить мене з розуму. Він вказує мені на недоліки. Сподіваюся, що я стану кращою.

Ілля телефонував і писав мені тепер кожного дня. Чому? Може, тому, що в мені він бачив ту дівчину, з якою йому не потрібно було прикидатися, і він міг бути самим собою? Мені подобалося прокидатися вранці, вмикати інтернет і отримувати від нього повідомлення.

Він любив скидати мені різні смішні відео, що висміюють людську дурість, корисливість. Часто я отримувала від нього політичні ролики, і ми активно їх обговорювали. Це відбувалося протягом дня, а ввечері він мені телефонував, нехай ненадовго, але обов'язково, аби побажати гарних снів. Іноді він писав непристойні речі, шепотів, як хоче притулитися до мене в ліжку, і що я можу уявляти, як він лежить поруч і пестить мене. Від таких слів у мене перехоплювало подих, мені було ніяково, але саме в такі моменти я відчувала себе справжньою жінкою, що для мене було незвично.

«Я вважаю, що всі мої проблеми від того, що я дуже багато думаю, планую, боюся майбутнього і зовсім не живу сьогоднішнім днем. Не знаю, як з цим боротися. Якщо так буде продовжуватися і надалі, я буду завжди нещасною, я просто збожеволію. Ні, я так не хочу. Я хочу радіти тому, що маю тут і зараз. Я хочу насолоджуватися спілкуванням з Іллею, не відчуваючи сорому і докорів сумління, не думаючи про наслідки, просто жити тут і зараз.

Моє серце завмерло, і я зрозуміла, що дійсно йому подобаюсь, коли він надіслав мені пісню якоїсь невідомої групи Аффінаж «Мрія», у якій були слова: «В холодной темноте, на языке огня со мной поговори, со мной поговори. Все знаешь про меня, знаешь, что внутри…»

І ось від цих слів у пісні моє серце стислося. Так, вона була про нас, про наші нічні розмови. Невже я дійсно так добре його знала?

Того дня, коли він надіслав мені цю пісню, я навіть трохи злякалася: я раптом зрозуміла, що можу завдати йому болю, якщо він відкриє мені своє серце. Він був таким щирим. Того дня ми трохи ще листувалися, але він знову з романтичного героя перетворився на веселого і самовдоволеного хлопчину, немов сам злякався своєї щирості.

Але наступного дня, коли я була на роботі, Ілля знову написав і зателефонував: просто так, аби побажати мені гарного дня. А я… Я злякалася, як і раніше. Адже я завжди боялася чоловіків, які виявляли до мене справжній інтерес. Я вимкнула інтернет і вирішила привести свої думки до ладу. А ввечері,