Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Яго
Які в неї очі! Так і закликають до спокусливих розмов.
Кассіо
Так, дуже привабні! І водночас такі скромні.
Яго
А коли вона говорить, хіба то не сигнал до кохання?
Кассіо
Звичайно, вона - досконалість.
Яго
Ну, що ж, хай їй щастить у постелі! Ходімо, заступнику! В мене є барильце вина, а ось тут, недалечко, кілька кіпрських молодців, які бажали б випити за здоров’я чорного Отелло.
Кассіо
Тільки не сьогодні, добрий Яго: голова моя надто слабка для вина, негодящий я пити. Я волів би, щоб чемність вигадала якийсь інший спосіб бавити час.
Яго
О, та це ж усе наші друзі. Тільки один келих!
Я питиму за вас.
Кассіо
Я вже випив келих сьогодні, та й то нишком добре його спершу розбавив, а глянь, що він зі мною зробив. Мені прикро, що я такий нестійкий, але не годиться мені піддаватися цій слабості вдруге.
Яго
Як же це, чоловіче! Та сьогодні ж ніч веселощів, ніч бенкетування! Ті молодці так цього бажають.
Кассіо
Де ж вони?
Яго
Тут, за дверима. Будь ласка, запросіть їх сюди.
Кассіо
Добре, я запрошу. Хоч і не лежить до цього моя душа.
(Виходить)
Яго
Як зможу я хоча б один ще келих
До того, що вже випив він, додати,-
Задирливий він стане, злий, як пес
Синьйори молоденької моєї.
А дурень той Родріго, що з любові
Аж вивернувсь, як рукавичка, встиг
На честь улюбленої Дездемони
Вже не один піднять глибокий келих
І вихилить до дна; а він на варті!
І трьох кіпрян шляхетних та палких,
Що так завзято честь охороняють
І боронити острів войовничий
Готові кожної хвилини, встиг я
Вже напоїти добре і вином
Їх розігріть. Вони на варті теж.
Тепер мені лишилось так зробити,
Щоб Кассіо у зграї тих п’яниць
Чимсь острів цей зневажив. Мушу я
На це його підбити. Ось вони!
Якщо здійснити задум пощастить -
З погожим вітром човен мій помчить!
Повертається Кассіо з Монтано й дворянами; слуги несуть вино.
Кассіо
Присягаюся небом, вони вже напоїли мене, я стільки випив...
Монтано
Пусте! Зовсім маленький келишок, не більше пінти, слово честі справжнього солдата!
Яго
Вина сюди, гей!
(Співає)
Хай келих - цок-цок! Нехай він дзвенить!
Хай келих - цок-цок-цок - дзвенить!
Солдат - чоловік,
Нам жити - не вік,
Тож дайте солдатові пить!
Вина сюди, хлопці!
Кассіо
Присягаюся небом, чудова пісня!
Яго
Я навчився її в Англії. Отам люди вміють пити й гуляти! Чи датчанин, чи німець, чи товстопузий голландець - та пийте ж, гей! - ніщо проти англійця.
Кассіо
Чи то ж ваш англієць і справді такий мастак випити?
Яго
Ого! Англієць іще зовсім не п’яний, як уже датчанин з ніг валиться під стіл, наче мертвий. Йому за іграшки перепити німця,- і не впріє. А голландця доведе до блювоти, перше ніж устигнуть налити другий глечик.
Кассіо
За здоров’я нашого генерала!
Монтано
І я п’ю за нього, заступнику; і не відстаю від вас!
Яго
О люба Англіє!
(Співає)
Король Стефан, як владував,
Собі штани за крону справив,
Але шість пенсів недодав
Та ще й кравця за це ославив.
Він був король, вельможний пан,
А ти, бач, невелика птиця...
Ти зносиш і старий каптан,
А край пихою розориться!
Ще вина сюди, гей!
Кассіо
О! Ця пісня ще краща за ту!
Яго
Хочете послухати її ще раз?
Кассіо
Ні, бо я вважаю, то той не гідний свого становища, хто таке робить. Гаразд... Усі ми під богом ходимо; і є душі, які спасуться, і є душі, які не спасуться.
Яго
То правда, добрий заступнику.
Кассіо
Щодо мене, то, не бажаючи образити ні генерала, ані якоїсь іншої вельможної особи, я сподіваюся спастись.
Яго
І я теж, заступнику.
Кассіо
Так, але, з вашого дозволу, не поперед мене; попереду має врятуватися душа заступника, а вже потім душа хорунжого. Та годі про це; вернімося до наших справ... Господи, прости нам гріхи наші! Синьйори, час братися до діла! Ви не думайте, синьйори, що я п’яний: оце мій хорунжий, оце моя права рука, а оце моя ліва рука... Я зовсім не п’яний; я можу досить добре стояти на ногах і досить добре розмовляти...
Всі
Надзвичайно добре!
Кассіо
Гаразд! Отже, зовсім добре! Отже, ви не повинні думати, що я п’яний!
(Виходить)
Монтано
На плац, синьйори! Ходімо, вже час ставити варту.
Яго
Ви бачили того, хто перший вийшов?
Який солдат добрячий! Міг би він
Із Цезарем командувати разом,
Коли б не заважав йому цей гандж...
Бо доблесті його ця слабкість рівна,
Як рівні день і ніч в час рівнодення,
Й цілком урівноважує її.
Мені так шкода Кассіо! Боюсь,
Щоб він колись, ось у таку хвилину,
Не обернув довір’я, що на нього
Отелло покладає, у нещастя
Для острова цього.
Монтано
Такий він часто?
Яго
Щораз це в нього мов пролог до сну.
Не спатиме геть чисто всю добу,
Якщо вино його не вколисає.
Монтано
То слід про це сказати
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.