Читати книгу - "Московська воша, Симон Петлюра"

11. КУДИ ДІВАЄТЬСЯ ТЕ, ЩО ВІД НАС ЗАБИРАЮТЬ

— Куди дівається, — перепитав дядько Семен, — ніхто правди про це не знає, бо я ж тобі вже казав, що большевики не люблять давати одчоту з того, що вони роблять, а з газет їхніх теж не можна про це довідатися, бо ти знаєш сам, які вони брехливі. Тільки, як не ховають правду від нас, вона наче шило з мішка витикається, і як масло в воді, чи вірніше в брехні большевицькій, не тоне. Дещо чував я про це, як у Харкові був, а про дещо стороною довідався. З того, як я собі метикую, то хліб наш, отой таки, що ти або я зорав, посіяв та змолотив, большевики витрачають на такі справи.

П е р ш а . Майже по цілому світі і по всіх державах держать большевики своїх наймитів, явних і тайних аґентів, платять їм гроші за те, щоб вони підбивали тамошніх робітників і селян на бунти, розрухи, страйки, а все для того, щоб за допомогою цих розрухів можна було там большевицькі порядки встановити. Таких наймитів большевики за кордоном мають дуже багато. Платити їм треба тамошніми грішми, а гроші ці дорого коштують, куди більше, як оті «совзнак»-паперці, що в Москві друкуються. От і подумай, скільки треба витрачати грошей, щоб прогодувати оцю ораву?!

Д р у г а . За кордоном большевики на різних мовах видають комуністичні газети, де вихваляють себе, свої порядки, свої закони, а все це для того, щоб знайти собі там приятелів, прихильників та місцевих людей на свій бік перетягти. Видавати такі газети коштує не абияких грошей. Якийсь француз, німець чи англієць, читаючи таку комуністичну газету на своїй мові, часто і не знає, на які вона гроші видається, тоді як там наша кривавиця пішла.

Т р е т я . Мають большевики за кордоном свої посольства, всякі «місії», торговельні комісії тощо. Мають чимало своїх шпіонів, а найпаче в Польщі, Румунії, Естонії, Латвії, Литві, яким доручається до всього там приглядатися, все винюхувати, красти потайки документи тощо. Содержувати всіх оцих шпіонів та дипломатів — теж не абияких грошей коштує. Я часом і думаю собі: оце, Семене, забрали в тебе «продподаток», ну, то може Москва, як обміняє його на які американські гроші (долярами звуться), то може на нього і пообідає кілька разів большевицький шпіон за кордоном, — щоб він подавився.

Ч е т в е р т а . Дуже багато грошей — цілі сотні мільйонів — та все в чужій, дорогій валюті, пересилають большевики закордон у чужоземні банки. Кладуть їх на чужі, підставні фамілії, так що банки, приймаючи ці гроші, і не знають, що вони большевицькі. А роблять це большевики «про чорний день», що наступить для них. Тоді вони матимуть з чого жити, хоч їх і виженуть з України.

П ’ я т а . Большевицькі верховоди люблять тепер часто їздити закордон, «воду цілющу пити», або від жиру зайвого лікуватися. Це теж грошенят коштує. Та й не малих, коли згадати, що їздять вони не самі, а з дамами своїми «наркомтесами» та «совбаришнями» які без шовкових панчох та золотих обручок не можуть обійтися. Був я на тому тижні в містечку, дивлюсь, аж на базарі міліція продає якесь лахміття: сіряки, жіночі спідниці, старі чоботи тощо.

— Що таке, — питаю в старої олійниці.

— А це, — каже вона, — харцизи продають з молотка одежу з сусіднього села, бо селяни там не заплатили всього «продподатку», то ото і продають останнє… — І олійниця вилаяла харцизів.

— Нічого, тітко, — одповідаю я їй, — як продадуть та виручку матимуть, то шовкові панчохи якійсь шлюсі, що з комісаром живе, подарують.

От тепер ти й бачиш куди воно дівається те, що у нас забирають. Це я казав все про витрати большевицькі за границею, а тепер трохи оповім про те, куди вони дівають гроші у себе вдома.

П е р ш   з а   в с е . Багато витрачається на тайну поліцію большевицьку, що зветься ГПУ (раніш «Чека» звалася). В цьому ГПУ служить багато шпіонів, донощиків та інших пройдисвітів. За свою «працю» вони і платню беруть велику, бо гадючої праці ніхто дурно не робить. Юда продав Христа за 30 срібняків, а наші Юди та христопродавці вимагають на себе не 30, і не 300, і не 300 тисяч, а мільйони червінців.

П о   д р у г е . Мають большевики в Москві «Центральний Комітет Комуністичної Партії». Цей комітет самі большевики люблять називати «штабом всесвітньої революції», а біля штабу того товчеться багато гулящих і всякої масти людей, ласих на гроші: є там і поляки, і молдовани, і лотиші, і німці та французи, і навіть негри та хунхузи. Вся оця мішана отара людська хоче їсти, а большевики її годують і гроші дають на те, щоб вони в своїх країнах комунізм заводили та на революцію людей підбивали. Є серед оцих чужоземних пройдисвітів такі, що навіть большевиків кругом пальця обводять: видурюють у них гроші, а революції не роблять. Таким чином «штаб всесвітньої революції» теж годується нашим хлібом, а його ми з тобою, куме Лавріне, даємо, а коли й не ми, то такі ж дурні, як і ми з тобою гречкосії.

П о   т р е т є . Велика сума грошей, добутих з нашої праці, просто розкрадається комуністами, особливо тими, що біля заготовок хлібних, лісних, цукрових, вугольних тощо працюють. Допавшись до них, як мухи до патоки, вся ця «братва» мошеничає, себе не забуває і про чорний день дбає. Знає вона, що швидко кінчаться гарні заробітки для неї, а через це й забезпечує себе казьонними червінцями. Буває так, що червінці ці і дірки в кишенях роблять, а падаючи на підлогу так брязкають, що всі чують. Ну, тоді й большевики примушені необережних під суд віддавати. Але ми знаємо той суд: судять там «судді неправедні» — товариші тих, хто