Читати книгу - "На Кожумʼяках, Іван Семенович Левицький"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Гострохвостий. Бодай не встали…
Всі. Ой, хто видав так говорити! Це з великого розуму та в голову заходите! Оце так!
Горпина. Глядiть лишень, ви, великорозумнi! Говорiть, та не проговорюйтесь! Мертвi лежать на Щекавицi та нiкому не шкодять, а живi часом дуже й дуже шкодять.
Гострохвостий. (наливає чарку). Про мене, вип'ємо й за здоров'я мертвих. Пошли, боже, з неба, чого нам треба! Помершим чарка, а нам горiлка! (Випиває.)
Горпина ходить кругом стола i наливає всiм
Мiщанки випивають i приказують.
Одна міщанка. Даруй же, господи, цей празник проводити, будущого року дiждати.
Друга міщанка. Щоб ми дiждали в доброму здоров'ї пити за куму й на будущий рiк, як тепер п'ємо живенькi та здоровенькi.
Гострохвостий. (наливає й приказує до чарки). А звiдкiль ти? - 3 Ромна! - А бiлет є? - Нема.- В тюрму шельму! (Разом вливає чарку в рот. До однiєї мiщанки.) Чого ж ви сидите та не кидаєте в тюрму безбiлетних бродяг?
Міщанка. Я не лихого роду.
ВИХIД 8
Ті самі й Бублейниця Марта.
Марта (входить з кошиком на руцi). Добридень вам, Горпино Корнiївно! Ой, вибачайте менi, кумцю-голубцю! Бiгала з бубликами та трохи не пробiгала ваших святих iменин. Насилу згадала!
Гострохвостий. А таки не пробiгала, згадала.
Бублейниця. Авжеж! Чи то можна поминути хату моєї дорогої кумоньки. (Цiлується тричi з Горпиною.) Поздоровляю ж вас, моє серце, з вашими iменинами. Дай вам боже з неба, чого вам треба, чого тiльки ви просите в бога. Добридень вам, Оленко! (Цiлується.) Добридень вам, сусiдки! (Цiлується з гiстьми.)
Гострохвостий. А зо мною i не можна цiлуватись? Коли цiлуєтесь, то цiлуйтесь зо всiма пiдряд.
Бублейниця. Хiба ж ви кума, щоб з вами цiлуватись? А я оце забiгала до сусiди та випила по чарцi, а це з гостей та знов у гостi!
Горпина. То й добре! Сiдайте ж, будьте ласкавi!
Бублейниця. Еге! Де вже там сидiти! Менi аж танцювати хочеться, так весело було в сусiди!
Всі. То й танцюй, а ми подивимось!
Бублейниця (приспiвує).
Уберусь я, молоденька, в новенькi сап'янцi,
Та винесу бублички на базар уранцi.
Бублички гарячi,
Бублички свiжi,
Бублички з маком,
Бублички з таком,
Бублички з яйцями!
Горпина (з чаркою). От люблю за веселий звичай! От люблю! (Цiлується.) Сiдайте ж.
ВИХIД 9
Ті самі й Башмачниця.
Башмачниця Орина (входить з кошиком). Добридень вам, iмениннице! Поздоровляю з iменинами! А я оце йду в лавку з черевиками та згадала, що в сiй хатi сьогоднi горiлочку п'ють, та й забiгла на часок. Нате й мене, нате й мiй глек на капусту!
Горпина. Спасибi, моє серце! Спасибi, що згадала мене, стареньку куму.
Гострохвостий. Iще кума! Мабуть, у вас на всім свiтi нема людей, та все куми. Вашими кумами можна на Днiпрi греблю загатити й Чорторию закидати.
Горпина. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова.
Гострохвостий. Нехай всохне; чорт його бери!
Башмачниця. Ой, як у вас весело та людно! (Спiває.)
Дивiтеся, чоловiки,
Якi в мене черевики.
Це ж менi панотець покупив,
Щоб хороший молодець полюбив.
А панчохи панiматка дала,
Щоб я гарна молодичка була.
Гоп, чук, чуки, чуки!
Гарнi в мене черевики,
Бо я панського роду,
Не ходила боса зроду!
Полюбив мене дяк
Чорти батька зна як!
Купив менi черевички,
Закаблучки не так.
Черевички невеличкi,
За цiлого п'ятака,
А щоб же я, молоденька,
Вибивала тропака.
Гоп, чук, чуки, чуки!
Гарнi в мене черевики,
Бо я панського роду,
Не ходила боса зроду!
(Пританцьовує.)
Горпина. Ой веселi ж мої iменини! (Бере чарку в руки.) Даруй же, боже, щоб мої iменини щороку були такi веселi. Кумо Меронiє, чом ти не п'єш? Вже й видно, що печерська кума, бо вся в чорному, мов черниця. Чи не присвятили тебе печерськi ченцi? Випий-бо, кумцю!
Меронія (бере чарку й одходить на перед сцени, Тихо). Ой лишечко моє! Ой грiх мiй! Як же тут на Подолi грiшно живуть! Що ж то скаже отець Модестiй, як, борони боже,- довiдається про це грiховне гульбище?
Горпина. Випивай-бо, кумо Меронiє! Не шепоти так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другi руки.
Меронія. Ой, боюся грiха! Спокушають мене куми.
Горпина. А ви, кумочко Магдалино, чого сумуєте? Чи не скучили за своїм Печерським? Випийте, прошу вас. (Подає чарку.)
Магдалина (виходить на перед сцени з другого боку). Ой боже мiй! Согрiшила я, багато нагрiшила!.. Що ж то скаже преподобний отець Пахомiй, як довiдається про се грiховне зборище!
Меронія (тихо). Що ж то скаже отець Модестiй! Та вiн же накладе на мене покуту на мiсяць, як тiльки признаюсь! Хiба не признаюсь: сама закаюсь пити…
Магдалина (тихо). Ой отче Пахомiє! Помолись за мене, грiшну, бо не видержу. Куми спокушають, як тi чорти. Вип'ю та й признаюсь Пахомiю. Що бог дасть, те й буде.
Горпина. Та пийте-бо, ви, черницi печорськi! Що ви там нашiптуєте?
Меронія й Магдалина. Та вже нiгде дiтись! Треба випити.
Горпина (тягне набiк бублейницю). Чи знаєте, серце кумасю, що я сьогодня два празники справляю: iменини й заручини. Отой красунь, то жених моєї Оленки. Тiльки, серце кумо, не кажiть нiкому, бо, може, ще з того сватання весiлля не буде. (Цiлується.)
Бублейниця. Нiкому, нiкому й слова не скажу. Хiба ж я дурна чи навiсна! Борони боже!
Горпина одходить.
Бублейниця кличе башмачницю набiк.
Бублейниця (тихо). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний та язикатий панич сьогодня заручився з Оленкою. Тiльки нiкому, нiкому не кажи. Борони тебе боже! Такий приказ, бач.
Башмачниця. Не скажу, не скажу нiкому. Побий мене хрест святий, коли скажу. (Башмачниця кличе Магдалину.) Ой, серце кумо, що я чула!
Магдалина. А що? Скажи, кумо, скажи!
Башмачниця. Оцей панич сьогодня заручився з Оленкою, тiльки нiкому не кажи, щоб нiхто не знав. Чуєш?
Магдалина. Оце! Чи я дурна, чи я мала, щоб рознесла, як сорока, на хвостi! Тiльки ти та я знатимемо, а бiльш нiхто, анi душа. (Кличе Меропiю.) Чи ви, кумо, знаєте, за що це ми п'ємо могорич?
Меронія.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На Кожумʼяках, Іван Семенович Левицький», після закриття браузера.