Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

— Ні, дякую. Одного разу вистачить, — він став більш серйозним.

— Він завжди такий? — чомусь запитала я.

— Який? — блондин примружив очі.

— Ну не знаю… Злий, — обережно сказала я.

Тут же Кейл різко засміявся:

— Ред злий? — на його очах від сміху виступили сльози.

— А що хіба ні? — незрозуміло запитала я. 

Хлопець витер рукою очі і, трохи заспокоївшись, сказав:

— Ред — сама доброта та турбота! А те, що він дав мені у носа, ще раз доводить, що йому не байдужі слабкі люди.

— Я не слабка! — різко розгорнулася та пішла до виходу.

— Постривай! Я не тебе мав на увазі! — крикнув мені навздогін хлопець, але я вже його не слухала. 

Я штовхнула двері й вийшла назовні.