Читати книгу - "Пригоди Овечки Сьюзі, Стружик Лев"

Це був трагічний кінець. Фермер не зміг вимовити й слова Сьюзі (ну, майже), і остаточно помер. Тепер, його немає на цьому світі.

- І що тепер нам далі робити? - запитав Біллі.

- Повернемося до ферми, - відповіла Сьюзі. - Беріть фермера, й ходімо додому, я маю план.

Сьюзі, Біллі та Лілі узяли разом вбитого фермера, і понесли по дорозі до ферми. Раптом, вони зупинилися, коли здивовано зустріли Блю, яка прийшла їм на допомогу не сама.

- Блю? Що ти тут робиш? - запитала Сьюзі.

- Я побачила, як мисливець вкрав овечок та свиней, і тому викликала допомогу своїх друзів, які належали моєму колишньому господареві, - відповіла Блю. Вона також була здивована, чому Сьюзі, Біллі та Лілі несуть фермера, тому запитала: - А що з фермером? Чому ви його несете як бідного?

- Він... помер, - відповіла Лілі. - Мисливець його вбив з пістолету після трактора, коли побачив, що ми не зупиняємося.

- Ото біда! Давайте ж ми допоможемо вам! - сказала Блю, і овечки посадили вбитого фермера на неї. Усі рушили до ферми.

Минуло кілька хвилин, і ферма знову виднілася овечкам та поні. Сьюзі попросила покласти фермера на її сіно у фермі, тому що вона знову почула, як він дихає.

Поклавши фермера на сіно, він почав дихати, і ледве-ледве казав щось Сьюзі:

- Сьюзі... Ти... Ох... - і знову помер. І ожив: - Ти повинна врятувати моїх овець та свиней... Ох... - і знову помер, але чув голос Сьюзі:

- Без вашої допомоги, я не справлюся з друзями, - сказала вона. - Чому ви мені це доручаєте?

- Бо ти... Ох... - він постійно оживав і помирав, аж поки не виговорився: - Єдина овечка на фермі... з добрим серцем,... Ох... з гарним настроєм,... Ох... зі сміливістю... Ох... і з грайливістю... О-о-хох-хо... - фермер був готовий відійти у вічність. - Будь ласка,... - він схопив Сьюзі за плечі. - Врятуй мою ферму від мисливця... Ох... А-а-ах... - і скінчено ліг на сіно.

- Фермере? - запитала Сьюзі, хвилюючись. - З вами все добре? Ні, не помирайте!

У фермера не було іншого виходу. Він зачинив очі, але знову їх відчинив, і сказав Сьюзі та всім свійським тваринам:

- Я повинен остаточно вмерти... Пробач, Сьюзі... Моє вбите серце не годиться для мене, щоб я жив далі... Ох... Прощавайте, усі мої любі свійські тварини... Я вас ніколи не забуду...

І нарешті, він найостаточно помер без оживання. Його душа вийшла з тіла, і полетіла у небо до раю. Це засмутило усіх свійських тварин на фермі. Вони ніколи не забудуть фермера, як свого рідного батька.

Так минуло півгодини, аж поки Сьюзі не згадала останні слова фермера, і не вигукнулася до своїх друзів:

- Нам треба врятувати овечок та свиней!

Біллі та Лілі шокувалися від слів Сьюзі.

- Ми не можемо! - вмовляла Лілі. - Нас може вбити мисливець, якщо дізнається про це.

- І тоді ми також будемо жертвами, як й наш фермер, - підтвердив Біллі, його голос був наповнений сумом і панікою.

- І що? Нам треба усім зібратися та підготуватися до найскладнішої битви! - сказала Сьюзі. - У нас немає іншого фермера, розумієте? Ми не можемо як він захистити нашу ферму. Тому, ми будемо тренуватися та ставати сильнішими, утворюючи при цьому команду. Можливо, якщо ми вмовимо мисливця, то так зупинимо його і він відпустить наших овечок та свиней.

Усі тварини з ферми зібралися, щоб обсудити слова Сьюзі. Марта наполягала, що Сьюзі помиляється, оскільки розповіла їй коротку історію про її чоловіка, який пішов за травою у ліс, а згодом його знайшли вбитим. Тоді це були здогадки, що це маніяк зробив, а насправді - тепер мисливець, який полював на овець. Біллі погодився на її історію, і сказав, що Сьюзі божевільна. Лілі була згодною зі словами Біллі, але не думала так, просто відповідала за так.

Блю сказала, що Сьюзі вирішила це зробити із-за того, що загинув фермер. Але її слова не були погоджені. Тільки казали, що знущається з неї, а Лілі врешті-решт сказала:

- Може, заспокоїмося? Я бачу, що ви починаєте сварку. Не треба обвиняти Сьюзі, вона просто благає, щоб ми допомогли їй, інакше мисливець ітак рано чи пізно її вб'є. Давайте скажемо, що ми погодилися з нею і не будемо починати ці сварки за нізащо.

Спочатку ніхто не погодився, але згодом вони вирішили усе ж таки прийняти виклик у боротьбі проти Мисливця на овець. Тому, усі тварини з ферми обернулися до Сьюзі й Марта сказала:

- Гаразд, Сьюзі. Ми допоможемо тобі зупинити мисливця!

- Я рада це чути, - посміхнулася Сьюзі. - Гайда готуватися до вирішальної битви!

Усі тварини розійшлися по містам та за межами фермерської зони, щоб підготуватися до найскладнішої битви з мисливцем. Корови і бики тренувалися з рогами; коні, поні та кози тренувалися з копитами; кури та півні тренувалися з нападаючим польотом; а Сьюзі, Біллі та Лілі тренувалися зі своїми тілами: оборона, захист, та звісно ж лапи, щоб бити мисливця за його злу підступність.

Тварини тренувалися до самої ночі та до самого ранку. Коли настав час виступити проти мисливця, Сьюзі подякувала кожному, хто взяв участь у її допомозі з битвою, і сказала:

- Я рада, що ви не відмовилися мені допомогти. Тепер ми сильні, як незламний горішок. Ходімо мститися мисливцю за його крадійство!

Усі хором крикнули: "Ура!"

- Врятуємо наших овечок та свиней! - підтримали Біллі та Лілі.

Зібравшись гуртом, вони рушили по дорозі, на якому вони зустрінуть старий будинок мисливця та й його самого.

Мисливець тим часом почав готувати свій ніж до різання вкрадених овець та свиней. У нього вже казанок був поставлений на паливо, тому він підвіс над ним овець, і почав точити ніж. Він навіть не підозрював, що до нього спішить Сьюзі, щоб помститися за пограбування.

- Нарешті, я готовий вас з'їдати! Ва-ха-ха-ха-ха!!! - злим тоном засміявся мисливець, коли він закінчив точити ніж, і підійшов до овець. - Тепер, вас ніхто не врятує: ні фермер, ні люди, ні тварини, які навіть не здатні на це!

- Ти помиляєшсь, мисливцю, - сказав хтось зі свиней. - Тварини здатні на порятунок кого-небудь. Сьюзі одразу б тебе зупинила, якби була тут. Ох, нехай ж вона врятує нас!... - він почав заливатися сльозами.