BooksUkraine.com » Сучасний любовний роман » Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн 📚 - Українською

Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

41
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Врятуй мене, якщо зможеш" автора Еммі Берн. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 51
Перейти на сторінку:
Розділ 6


Луна залишилась вдома під наглядом охорони, а ми з Доманським поїхали до мене до дому по наші речі. І я вже пів години складаю все у сумки, мій телефон залишився вдома, щоб сестрі не було нудно.

Беру речей по мінімумі, ми ж не збираємося в нього жити вічно. Більше речей беру для Луни, я їй поки нічого не сказала, але передчуття що вечір буде жахливий мене не покидає. Сестра відмовилась снідати, та взагалі щось їсти поки я не куплю все що вона просить. Тому потрібно заїхати в магазини електроніки, та купити смартфон.

— Сіховська, ти там всю квартиру у сумки складаєш? Чого так довго? – доноситься невдоволений тон із вітальні, я тільки закотила очима, та продовжила складати.

Потрібно ще в'язати все для школи, ось ніби брала все необхідне, а вийшло чотири великі сумки. Виходжу до нього, Доманський переписується з кимось телефоном, а я ловлю себе на думці як же швидко змінилося моє життя.

— Все готово – голосно промовляю, щоб він точно мене почув.

— У тебе є красива білизна? Знай мені подобається чорна та з мережива – голосно видихаю, та складаю руки на грудях. Почалось. Ти подивись на нього?

— А що на червону не встане? – посміхаюсь, та дивлюсь як міняється його лице. Він бідний надіявся, що я тепер буду послушним цуценям, але не на ту напав.

— Якщо я кажу чорна, значить чорна. Вдягнеш червону, будеш ходити взагалі без білизни – в зелених очах я бачу полум'я, та те що він не жартує. По хорошому я б мала промовчати, але, чорт забирай не можу.

— Якщо ти так хочеш, сьогодні я дозволю тобі побачити її на собі, але тільки побачити. На більше ти ще не заслужив – посміхаюсь, та виляючи своїми стегнами йду по при нього на кухню попити води, а то від його погляду в горлі пересохло.

— Міло, ти сьогодні сама будеш благати доторкнутись до тебе – він точно каву сьогодні зранку пив? Я ледь не давлюсь водою, самооцінка у нього на висоті. Щоб я просила?

— Це хто кого буде просити. Дивись, а то може вийти так, що благати будеш ти – промовляю та задоволена собою, допиваю воду.

Доманський наближається до мене надто швидко, що я не встигаю відредагувати. Він надто близько, я б сказала небезпечно близько до мене. Між нами не залишається і сантиметра простору, я відчуваю жар його тіла, важке дихання. Молодець Міло, розізлила звіра, але мені це так подобається. Одним ривком він садить мене на стільницю, та розводить мої ніжки в сторону. На мені вільна сукня, яку я вдягнула як тільки приїхала сюди.

Все моє тіло покривається мурашками. Та що він собі дозволяє? Хочу скинути його руку з моєї ніжки, як він одним рухом затискає обидві мої руки у мене над головою. Тепер я повністю у його владі, Павло нахиляється ближче до мого вушка, його рука піднімається вище, до моїх трусиків. Шкіра горить від його дотику, дихати немає чим, він знову забрав моє повітря.

Я дивлюся в його очі, які спостерігають за мною, його пальчики піднялись вище та торкнулись моїх складочок. Я здригнувсь, мене мов током ударило, не скажу що це було не приємно, та показувати що мені сподобалося я не збираюсь. Він повинен задатись перший.

— Що таке Міло? Ти тремтиш – хрипкий голос, розпалював полум'я у середині мене, ця близькість туманила мій розум, сіючи дивні думки та бажання у моїй голові.

— Ти мене налякав – брешу, та закусую нижню губу, коли помічаю його збудження. Не одній мені важко стримуватись, це добавляє мені впевненості.

— Чим же? – шепоче мені на вушко, все тіло знову покривається мурашками. Ледь стримуюсь, щоб не застогнати коли його палець через трусики торкається мого клітора.

— Скажи Міло – його палець починає пестити мій клітор, тіло тремтить від насолоди, я сильніше закусую нижню губу, щоб стриматись та це стає все важче, його рухи стають інтенсивнішими, я відчуваю як всередині мене натягується пружина. І коли я майже отримую оргазм,  Доманський різко відпускає мої руки, та відходить на крок назад. Розчаровано видихаю, чим викликаю у нього посмішку.

— Якщо хочеш продовження, тільки попроси Міло – ах так значить? Ну я тобі покажу Доманський як це грати зі мною. Ти пошкодуєш, а я получу таке бажане задоволення.

Посміхаюсь, та плавними рухами рук переміщаю на свої груди. На мені немає бюстгальтера, тому через сукню починаю пестити свої соски. Розстібаю збоку застібку, та знімаю із себе сукню залишаючись тільки в трусиках. Ну що пограємо? Його погляд став темнішим за ніч, я дивлюсь йому просто в очі та знову починаю пестити свої соски. Тілом проноситься задоволення, у низу вже все ниє бажаючи розрядки.

Я плавно спускаю одну руку в трусики, та починаю пестити себе там. Мій пальчик ніжно кружляє по клітору, даруючи таку бажану насолоду. Прикривають очі від задоволення, та вже не стримую свої тихі стони.

Моє збудження було настільки сильним, що мені знадобилося декілька хвилин, щоб довести себе до оргазму. Його вибухова хвиля, була сильнішою ніж зазвичай коли я роблю це сама. Все тіло тремтіло від пережитої насолоди, я знову дивилась із викликом на Доманського, який важко дихав.

Витягаю пальчики із трусиків, та по одинці облизую. Павло важко ковтає, і я розумію що свою місію я майже виконала. Встаю та підходжу ближче, з ним я дуже сильно смілива та розкута, і мені це подобається.

Доманський уважно слідкує, за кожним моїм рухом. Я встаю на пальчики, та дотягуюсь до його шиї.

— Якщо хочеш продовження тільки скажи – прошепотіла, та облизнула шкіру на його шиї. Вона солонувата, але мені сподобався смак його тіла. Посміхаюсь та відходжу на крок назад, його зіниці розширені, я бачу полум'я в його очах, яке бажає спопелити все на своєму шляху.

— Еміліє – Доманський зривається з місця, та накидається на мої губи.

Його язик вривається в мій рот, показуючи хто тут головний. З голови зникають всі думки, у низу одразу ж починає знову приємно тягнути. Поцілунок пристрасний, владний, такий як я люблю. Якби він не тримав, точно упала б, калюжею б розчинилась перед ним.

Я відсторонилась перша, його затуманений погляд дарував мені сильне моральне задоволення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 51
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "