Читати книгу - "Кандід"

свою доньку Іолу, якщо той переможе у стрільбі з лука Коли Евріт відмовився виконати свою обіцянку, розгніваний Геракл убив його, спустошив Ехалію і взяв із собою Іолу.

368

1689 р після інтронізації Вільгельма Оранського розпочалася англо-французька війна.

369

Із скасуванням 1685 р Нантського едикту короля Генріха IV (1598), за яким французькі гугеноти дістали право вільного віросповідання, більшість мешканців Сомюра емігрувала з міста, остерігаючись релігійних переслідувань.

370

«Nos dulcia linquimus arva, nos patriam fligimus» (лат) — рядки із «Буколік» (І, 3–4) Вергілія.

371

Це Фоятенелева відповідь одному руанському крамареві янсеністові (Прим. фр. вид.

372

Один невеличкий чорний чоловічок — протестантський священик

373

Тут йдеться про вояків, яких військовий міністр Лювуа відправив для впокорення протестантів.

374

Люллі Жан Батіст (Джованні Баттіста Луллі) (1632–1687), французький композитор італійського походження Фундатор французької національної оперної школи. Вольтер має на увазі гострі суперечки стосовно розвитку музичного театру, які виникли із прибуттям до Парижа італійської оперної групи під орудою Бамбіні. Прихильниками італійської опери буф стала низка французьких енциклопедистів.

375

Король Вільгельм — англійський король Вільгельм Оранський (1650–1702), правив з 1689 р.

376

Теперішній Папа — Папа Інокентій XI.

377

Люта суперечка — суперечка між Людовіком XIV і Папою Інокентієм XI тривала з 1678 до 1693 р Король наполягав, щоб прибутки єпископства до призначення нового єпископа в разі смерті попереднього ішли до королівської скарбниці.

378

Ла Шез Франсуа (1624–1709) — єзуїт, духівник Людовіка XIV, прихильник скасування Нантського едикту.

379

Єзуїтів вигнали із Франції 1764 р.

380

Лювуа, Мішель де Тем'є (1641–1691) — військовий міністр Людовіка XIV, здійснював жорстокі операції проти гугенотів.

381

Коляска, що возила з Парижа до Версаля й скидалась на невеличку закриту колісницю (Прим. фр. вид.)

382

Перший військовий урядовець — старший чиновник з військових справ.

383

Посади військовиків при королівському режимі продавали так само, як і адміністративні та суддівські

384

Йдеться про фортецю-в'язницю Бастилію, її будівництво розпочалося 1370 р за королювання Карла V

385

Монастир Пор-Рояль став центром французького янсенізму. Світських осіб, які там жили, намагаючись ізолюватися від буденного світу і наблизитися до Бога, називали «відлюдниками».

386

Англійські краплі — заспокійливі серцеві краплі, винайдені англійським військовим лікарем Годдаром в кінці XVII ст.

387

Секретні листи з королівським підписом і печаткою, які давали право ув'язнити людину без додаткового слідства

388

Богословський термін, який був предметом суперечки єзуїтів та янсеністів.

389

АрноАнтуан (1612–1694) і НікольП'єр (прибл. 1625–1695) — французькі теологи, теоретики янсенізму, автори капітальної праці «Логіка Пор-Роялю» (1662).

390

Роґо Жак — французький вчений, послідовник Декарта, автор праці «Трактат про фізику» (1671), який знаходився у бібліотеці Вольтера.

391

«Шукання істини» — праця французького філософа-картезіанця Мальбранша. У першому томі праці (1674) Вольтер знаходив для себе багато корисних думок.

392

Йдеться про пояснення зла у різних релігіях — грецькій, перській, єгипетській та християнській.

393

Роман душ — так Вольтер називав метафізику.

394

Жан Дювертьє де Оранн, абат Сен-Сіран (1581–1643) — французький проповідник, один із пропагандистів янсенізму, Янсеній (1585–1638) — голландський богослов, засновник янсенізму.

395

Кліо — муза історії (гр. міф.)

396

Мельпомена — муза трагедії (гр. міф.)

397

Йдеться про невеличкі середньовічні графства, які вже в Середні віки увійшли до складу Арманьякського графства.

398

У філософській думці XVIII ст. Стародавній Китай як зразок ідеального царства розуму і моралі займав значне місце. Про Китай Вольтер писав у «Досвіді про звичаї», трагедії «Китайський сирота» та інших творах.

399

Гектор — син троянського царя Пріама, герой поеми Гомера «Іліада».

400

Фрігієць — Еней, син троянця Анхіза, легендарний предок римлян. Фрігія — область, де знаходиться Троя За деякими пізнішими міфами, після падіння Трої Еней переселився до Італії.

401

Фукідід (460–395 до Р X) — давньогрецький історик.

402

«Амадіс Гальський» — багатотомний лицарський роман, дуже популярний в Європі XVI–XVII ст.

403

Юстиніан (527–565) — візантійський імператор

404

Велізарій (бл. 494–565) — військовик римського імператора Юстиніана. Запідозрений у зраді, за наказом Юстиніана був позбавлений зору.

405

Уривок із роману «Велізарій» французького письменника Мармонтеля (1723–1799), приятеля Вольтера. У цьому романі автор захищав принцип релігійної толерантності.

406

Ціліностоли — натяк на мантії професорів Сорбонни.

407

Пастофори (від лат pastor) — священики

408

Донно де Візе (1638–1710) — французький журналіст, який у своїх критичних статтях виступав проти Расіна і Мольєра.

409

П'єрВалентенФейді (1640–1709) — французький богослов і літературний критик, який у своїй полемічній книзі «Телемахоманія» виступив проти повчального роману Франсуа Фенелона «Пригоди Телемаха» (1700).

410

Байка про «Двох голубів» — твір Лафонтена.

411

Славнозвісна Мольєрова п'єса «Тартюф» — світовий образ лукавого святенника, створений перевдягненим державним злочинцем.

412

Вольтер перераховує далі трагедії Расіна «Іфігенія» (1675), «Федра» (1677), «Андромаха» (1667), «Гофолія» (1691) та Корнеля «Родогюна» (1644) і «Цінна» (1640).

413

Арле де Шанваллон Франсуа (1625–1695) — паризький архієпископ з 1670 до 1695 р, один з ініціаторів скасування Нантського едикту.

414

Боссюе Жак Бенінь (1627–1704) — французький письменник, активний діяч католицької церкви, ревний захисник основних догм католицизму.

415

М-ль дю Трон — небога Бонтана, камердинера Людовіка XIV.

416

М-ль де Молеон — реальна особа Вольтер дотримувався хибної версії про те, що вона перебувала у потаємному шлюбі з Боссюе.

417

Ґюйон Жанна Марі (1648–1717) — засновниця квієнтизму, релігійної доктрини, що проповідувала споглядальне життя, пасивність і містичну любов до Господа. За своє вчення, яке викликало осуд і протести католицької церкви, провела сім років у Бастилії.

418

Мається на увазі отець де Ля Шез, духівник Людовіка XIV.

419

Суспільство — тут орден єзуїтів

420

Кур'єри — королівські гінці

421

Чашник — чиновник, який відповідав за харчове забезпечення королівського двору

422

…до пана де Сен-Пуанжа — Під цим іменем Вольтер показав графа Сен-Флорентена (1705–1777), державного секретаря Людовіка XV.

423

Пані дю Френуа — мається на увазі пані Френуа,