Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Тому що в серпні 1954 року Джона Фішера Дісканта, який імовірно був одним із тих, в кого вклався Коен, був застрелений біля мотелю у Калвер-Сіті. Ані підозрюваних, ані заарештованих, тож справа зависла в місцевому поліцейському управлінні.

Тому що у травні 1955 року двоє осіб, які, імовірно, курували сутенерський напрямок діяльності Коена — Натан Янклов та Джордж Палєвскі, — були застрелені біля мотелю «Сентиментальна мелодія» у Ріверсайді. Ані підозрюваних, ані заарештованих, через відсутність доказів поліцейське управління в Ріверсайді справу закрило.

Тому що в липні 1956 року Волкера Теда Тароу, відомого торговця наркотиками, який не раз уголос заявляв про своє бажання «осідлати осиротілого коника», було застрелено у власному будинку в Сан-Педро. Ну, а далі ви чудово знаєте: ані зачіпок, ані підозрюваних, ані заарештованих. І хоча зараз справа перебуває у відділку «Гарбор» поліцейського управління Лос-Анджелеса, але на те, що хтось когось знайде, ми вже й не сподіваємося.

А тепер, дітки, поворушіть мізками: усіх чотирьох осіб, що були пов’язані із бандитами, вбила команда кілерів із трьох осіб. За розслідування кожного з випадків ніхто, по суті, так і не брався, тому що наші шановні правоохоронці вирішили, що жодна із жертв не заслуговує на правосуддя. Нам би дуже хотілося заявити, що балістична експертиза встановила, мовляв, у всіх трьох випадках людей було застрелено із тієї самої зброї, але у нас немає на це підстав, хоча відомо, що калібр зброї в кожному із убивств був той самий. А ще нам у «Цілком таємно» абсолютно очевидно, що поліцейські не зробили навіть спроби поєднати всі ці злочини в єдиний ланцюжок. По суті, ми перші це зробили. Отже? Ми знаємо, що у Джека Вейлена та його посіпак на всі три вбивства є залізобетонне алібі, а Міккі К. та Дейві Ґ. сидять у в’язниці і гадки не мають, що за поганці це зробили. Інтригує, чи не так, дорогий читачу? Отже, нехай не вводить вас в оману штиль, у Королівстві Коена закінчується сієста, недарма ж переляканий Морріс Яґєлка, як нам стало відомо із власних джерел, зібрав манатки й утік до Флориди…

Невдовзі повернеться Мікстер. І чого нам тоді чекати?

Пам’ятайте, дорогий читачу, про все це ви дізналися першими. Цілком таємно та цілком конфіденційно.

1957

Рапорт Управління поліції Лос-Анджелеса

«Конфіденційно»

Відділ внутрішніх розслідувань

10 лютого 1957 року

СКЛАВ: сержант Д. В. Фіск

НОМЕР ЖЕТОНА 6129

НА ЗАПИТ: заступника начальника поліції Лос-Анджелеса, шефа-детектива Тада Ґріна

ТЕМА: Вайт, Венделл А., Відділ вбивств

Сер:

Коли ви доручали мені провести це розслідування, то відзначали, що чудові результати офіцера Вайта на іспитах на звання сержанта після двох невдалих спроб і дев’яти років служби вас здивували, особливо у світлі недавнього підвищення до звання капітана лейтенанта Дадлі Сміта. Ретельно розслідувавши справу офіцера Вайта, я встановив кілька неоднозначних фактів, які неодмінно вас зацікавлять. Оскільки ви маєте доступ до справи офіцера Вайта і до записів про проведені ним арешти, то я дозволю собі зосередитися тільки на цих фактах.

1. Вайт, у якого немає дружини та близької рідні, уже кілька років підтримує інтимні стосунки з такою собі Лінн Марґарет Брекен, 33 років. Подейкують, що ця жінка, яка є власницею магазину одягу «Вероніка» в Санта-Моніці, у минулому була проституткою.

2. Вайт, якого було переведено до Відділу вбивств у 1952-му році лейтенантом Смітом, проявив свої професійні якості, на які сподівався (тепер уже) капітан Сміт, далеко не одразу. Відомий, наприклад, випадок, який стався іще у 1952—1953 роках, коли Вайт, працюючи під керівництвом Сміта у Підрозділі нагляду, на чергуванні застрелив двох осіб. Продовжував він працювати у такому ж ключі і після того, як убив (у квітні 1953 року) під час розслідування справи «Нічної сови» підозрюваного Сільвестра Фітча. Одначе, як не дивно, після цього на нього перестали надходити скарги, пов’язані із застосуванням фізичного насильства (удвічі дивнішим це видається, якщо ознайомитися із його особистою справою за період 1948—1951 років). Зокрема, відомо, що аж до весни 1953 року Вайт регулярно відвідував громадян, засуджених за застосування насильства до жінок, які звільнилися достроково, і чинив на них фізичний та вербальний тиск. Однак всі факти вказують на те, що уже упродовж чотирьох років він цю незаконну практику не застосовує. Вайт поводиться так само імпульсивно (як ви пам’ятаєте, дізнавшись, що його колишнього напарника Стенсленда засудили до страти, він вибив у приміщенні Відділу вбивств кілька вікон, за що дістав сувору догану), однак відомо також, що він кілька разів відмовлявся від спільної роботи з лейтенантом/капітаном Смітом у Відділі організованої злочинності, попри те, що це могло суттєво ускладнити його стосунки зі Смітом, фактичним куратором Вайта. Мені розповідали, що Вайт відмовлявся від завдань, пов’язаних із застосуванням насильства, бо — цитую — «уже духу не вистачить на таке». Це дуже цікаво, зважаючи на його досвід і репутацію.

3. Навесні 1956 року Вайт взяв усю відпустку за минулі роки — якраз тоді, коли виконавчим обов’язки начальника Відділу вбивств став капітан Е. Дж. Екслі. (Усім відомо, що Вайт і капітан Екслі ворогують від часів розслідування сумнозвісного «Кривавого Різдва» у 1951 році). Під час відпустки Вайт, чиї бали в Академії вказували на середній рівень інтелекту, відвідував заняття із криміналістики та судової