Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Ми повернулися на поле вчасно. Фейрі зайняла місце навпроти мішені, Амадо в компанії Стефана опинився трохи осторонь від основного натовпу вболівальників. Злегка сонний вампір ліниво спостерігав за метушнею і з насолодою потягував каву з величезного кухля.

— З добрим ранком, — розплився в усмішці ікластий, побачивши мене. 

Вдарили в гонг, учасники вишикувалися в лінію перед мішенями. Десятки стріл лягли на тятиви, глядачі затамували подих, не зводячи очей зі своїх фаворитів, дехто навіть заплескав у долоні та вигукнув побажання удачі.

Хоча учасники стріляли кожен у своєму темпі, перший постріл виявився практично одночасним. Свиснуло, задзвеніли тятиви, десятки стріл ударили по мішенях, кілька полетіло в траву, пролунав веселий сміх і розчаровані зітхання. 

— Є! У десятку!

— Та в «молоко» ж! Промах.

Одетта незворушно випустила свої п'ять стріл, усі, як одна, акуратно лягли в самий центр. Я заплескала в долоні, радіючи за фейрі. Амадо покосився на мене і несподівано посміхнувся:

— А ти азартна. 

— Є трохи. Це все ваш поганий вплив, удома я була набагато стриманішою.

— Шкодуєш, що потрапила до нас? 

— Ні, напевно. Але трохи сумую, вдома батьки залишилися. Хоч би звісточку їм відправити, що в мене все добре.

Амадо похитав головою.

— Не впевнений, що це можливо, якщо чесно.

Учасники дружним натовпом пройшли до мішеней, забрали стріли й повернулися на вихідну позицію. Над полем знову прокотився дзвін гонга, і герольд оголосив початок другого раунду. Зброєносці спішно записували на загальну залікову дошку результати учасників. Правила були до божевілля простими: хто набере за п'ять раундів найбільше очок, тому й приз.

— Я теж раніше не вірила в те, що можна опинитися серед драконів і вампірів у чарівному світі. І в те, що моє життя буде цікаве хоч комусь, крім мене. Починаю підозрювати, що багато обмежень, які ми вважаємо непорушними — це просто брак життєвого досвіду. Раптом знайдеться спосіб зв'язатися з батьками?

— Ось-ось, золоті слова! — підтвердив Стефан. — Переходи між світами — взагалі складна і маловивчена тема, справжній простір для гіпотез і дослідів. Та якщо вже ми науку й освіту обговорюємо, скажи, ти збираєшся заповнювати свої дірки в знаннях чи до старості будеш ухилятися?

— Це ти про що?

— Про посилку від магістра, сама ж хотіла з мовами розібратися.

— Точно! — Я ляснула себе по лобі. — Збігаю за книжкою.

— Може, трохи пізніше разом глянемо? — Амадо явно не хотів, щоб я зникала з його поля зору. — Вибач, зараз не можу проводити: не в той момент, коли в нас на полі десятки людей зі зброєю в руках.

— Я можу, — втрутився Стефан. — Я птах вільний, принаймні поки в храмі не моє чергування. 

Дракон скривився, але заперечувати не став. 

Посилка, як і було обіцяно, терпляче чекала свого часу на столі в приймальні. «Повний довідник мов і говірок народів Орбісу», — свідчив тиснений золотом напис на шкіряній обкладинці. 

Стефан, який так і не розлучився з кавою, розвалився в кріслі біля столу.

— Спробуй щось прочитати. Там в алфавітному порядку мають бути всі мови, говірки, діалекти й звуки, які взагалі можна передати в письмовій формі.

Я відкрила довідник на самому початку. І, звісно ж, нічого не зрозуміла. Перегорнула кілька сторінок, вдивляючись у рядки, окрім нантанійської все інше — суцільна абракадабра. Передивилася майже всю книжку  — з тим самим ефектом. Лише дійшовши до літери «с», пригальмувала: трохи із запізненням витончена в'язь із завитками й петельками склалася в зрозумілу мені англійську мову.

— Один є! — радісно оголосила я. — Схоже, з делегацією світлих ельфів я можу спілкуватися без перекладача.

— Пощастило. — Стефан шанобливо кивнув. — У них дуже складна граматика і вимова тонова, вчити важко. А друга?

Сторінки знов зашурхотіли, аж поки я не дісталася літери «ф».

— О, фейрі, — радісно констатувала я, впізнавши німецьку. — З нею, щоправда, не все так легко, але на побутовому рівні порозумітися зможу.

— Фейрі? — пожвавився вампір і відставив чашку з кавою у бік. — У них у кожній великій сім'ї окремі говірки, жителі сусідніх долин насилу розуміють один одного. Самі крилаті в якості розмовних воліють використовувати більш зрозумілі та прості людські мови, а сімейні діалекти вивчають виключно заради престижу. Це в них такий собі привілей для найбільш довірених осіб.

— Кумедно. Але і в місті, і на балу я чула саме такий діалект. Оцей от, якщо точніше, — я передала Стефану розгорнуту книжку й ткнула пальцем в потрібний абзац.

— Ти жартуєш! — Він скинув на мене здивовані очі. — Ні, серйозно? А ну, прочитай цю фразу.

— Історія Орбіса почалася багато тисяч років тому під час Великого розщеплення світів. Що стало його причиною, залишається загадкою. Чи була то обдумана воля богів, чи гра божевільної випадковості... — слухняно процитувала я початок абзацу. — Продовжувати? Чи повірив?