Читати книгу - "20 000 льє під водою"

Сильна течія несе з собою цілий світ живих істот. Аргонавти, такі самі, як у Середземному морі, плавають тут цілими зграями. Серед хрящових риб найбільш помітні скати з надзвичайно розвиненим хвостом, який складає третину від довжини риби, а за формою є ромбом завдовжки до двадцяти п'яти футів, а також малі метрові акули з непропорційно великою головою, коротким круглим рилом і гострими зубами, розміщеними у декілька рядів, з тілом, покритим чимось подібним до луски.

Розповім про ще одне явище Гольфстріму, а саме про фосфоричне світіння води, яке змагалося в яскравості, особливо під час рясних гроз, зі світлом нашого прожектора.

Восьмого травня ми ще перебували на траверсі мису Гаттераса, на широті Північної Кароліни. Тут ширина Гольфстріму досягала сімдесяти п'яти миль, а глибина — двохсот десяти метрів. «Наутилус» плив, здавалося, навмання. На кораблі не було видно вартових. Гадаю, що за таких обставин ми могли б дати звідси драла. Заселені береги стали б нам підходящим прихистком. Море увесь час борознили пароплави, що здійснювали рейси між Нью-Йорком і Мексиканською затокою, удень і вночі між різними пунктами американського берега снували шхуни каботажного плавання. Ми цілком могли сподіватися, що одна з них підбере нас. Усе це разом можна було вважати за сприятливі обставини для втечі, навіть попри те, що «Наутилус» перебував за тридцять миль від берегів Сполучених Штатів Америки.

Однак карти канадця сплутала природа: була негода. Ми наближалися до берегів, де часто бушували бурі, до батьківщини циклонів і смерчів, які породжує Гольфстрім. Пускатися у плавання по бурхливому морі на ветхому човнику було б надто ризиковано, це означало б певну загибель. Навіть Нед Ленд розумів це і смиренно чекав. А він так тужив за батьківщиною, за волею… і повернути йому їх могла лише втеча.

— Пане професоре, — сказав він мені одного дня, коли ми лише удвох перебували у вітальні, — настав час завершувати ці прогулянки морями і океанами. Я маю намір діяти відкрито. Ваш капітан Немо взяв курс на північ. Скажу вам відверто: з мене досить Південного полюса, до Північного я з ним не піду.

— Що ви пропонуєте, Неде? — запитав я. — Адже самі чудово розумієте, що зараз втеча неможлива.

— А я наполягаю на розмові з капітаном. Ви не захотіли з ним поговорити, коли ми були у водах вашої батьківщини. Тепер же ми у водах моєї батьківщини. І мене поїдом їсть думка, що через декілька днів «Наутилус» зрівняється з Новою Шотландією, де біля Ньюфаундленда є велика бухта, а у ту бухту впадає річка Святого Лаврентія, а річка Святого Лаврентія — це моя ріка, бо на ній розташований мій рідний Квебек… Коли я думаю про те, що ніколи не повернуся додому, то аж тремчу, і волосся на голові стає дибки. Знаєте що, пане професоре, я краще кинуся у бурхливе море! Тут я не залишуся! Тут я задихнуся!

У канадця терпець урвався, це було зрозуміло. Його богатирська натура не могла так довго витримувати полону. Він марнів день від дня і ставав дедалі сумнішим. Я відчував, як він страждає, бо туга за батьківщиною мучила і мене. Ось уже сім місяців ми нічого не знали про землю. До того ж мене гнітило капітанове мовчання, примушувало поглянути на речі інакше. Захоплення перших днів плавання потьмяніло. Треба було бути таким флегматичним фламандцем, як наш Консель, щоб спокійно сприймати нав'язаний нам спосіб життя, який був органічним лише для китоподібних та інших істот, створених для життя у морі, але аж ніяк не для людей. Слово честі, якби цей благий покірний Консель мав зябра замість легенів, то з нього вийшла б хороша риба.

— Ну доки може тривати наше ув'язнення, пане професоре? — запитав Нед Ленд, не отримавши від мене відповіді.

— То ви наполягаєте, щоб я просто зараз запитав у капітана Немо, як він планує вчинити з нами після завершення навколосвітнього плавання? — уточнив я.

— Так.

— Але ж ви знаєте його позицію.

— Знаю, проте хочу з'ясувати все до кінця, — відповів Нед Ленд. — Якщо хочете, можете говорити лише про мене, від мого імені.

— Гаразд… — я думав, як відкласти цю розмову, — але я бачуся з капітаном вкрай рідко, він, мабуть, уникає зустрічі зі мною.

— Ніщо не завадить вам самому піти до нього.

— Я поговорю з ним, Неде.

— Коли?

— При нагоді.

— Пане Аронаксе, ви змушуєте мене самому піти до капітана.

— Неде, буде краще, якщо це зроблю я… Завтра…

— Сьогодні, — припечатав Нед Ленд.

— Гаразд. Я побачуся з ним сьогодні, — поступився я канадцю, знаючи, що коли він візьметься за справу сам, то обов'язково все зіпсує.

Нед Ленд, отримавши від мене обіцянку до заходу сонця поговорити з капітаном Немо, вийшов із вітальні. Коли я залишився сам і обдумав ситуацію, що склалася, то зрозумів, що далі відтягувати немає сенсу. Оскільки канадець поставив питання руба, треба було його вирішити негайно. Я також був доведений до такого стану, що волів би знати, що на нас чекає.

Повернувшись у свою каюту, я почув кроки у каюті капітана Немо. Я не мав наміру пропускати слушний момент, тож постукав у двері, які з'єднували наші помешкання. На мій перший стук відповіді не було, тому я ще раз постукав і повернув дверну ручку. Двері відчинилися, і я увійшов. Капітан Немо був у кімнаті сам. Він сидів на стільці, схилившись на стіл. Я зрозумів, що він не чув ні стуку, ні того, що хтось увійшов. Я рішуче підійшов до столу. Він різко звів голову, насупив брови і сказав доволі суворим тоном:

— Це ви! Чого вам?

— Мені треба поговорити з вами.

— Але я зайнятий, я працюю. Я дав вам спокій, дозволив робити все що забажаєте, то чому сам не можу на це розраховувати?

Я не очікував, що прийом буде таким негостинним, але вирішив: вислухаю усе, щоб мати право сказати усе.

— Капітане, — сухо почав я, — мушу поговорити з вами на тему, яку не можна відкласти на потім.

— Про що йдеться? — запитав він іронічним тоном. — Ви зробили відкриття, яке не під силу мені? Море відкрило вам якусь нову таємницю? Годі було сподіватися, що ми зможемо домовитися. Капітан Немо був явно не в гуморі. І перш ніж я знайшовся, що відповісти, мій співрозмовник указав на розкритий рукопис і промовив:

— Ось перед вами, пане Аронаксе, рукопис, перекладений на декілька мов. Це короткі виписки — висновки з моїх робіт, присвячених вивченню моря. Якщо на те буде воля Божа, цей рукопис не