Читати книгу - "Повзе змія"

до кінця. Я сам не розумію. Дружина пішла від мене, швидше за все, через те, що зрозуміла систему і не захотіла далі з нею миритися. Чи рахуватися, хто його знає… Про це колись поговоримо. Поки що зрозумій одне: проти тебе особисто наша доблесна міліція, і генерал Савченко зокрема, нічого не мають. Навіть більше — тобі симпатизують, і готові завжди прийти на допомогу… Якщо таку допомогу можна чимось виправдати.

— Не зовсім я розумію, правда.

— Бачиш. Тому пояснюю більш популярно: якщо вони визнають, що особливо небезпечний злочинець, жорстокий та холоднокровний убивця Богдан Баглай справді загрожує твоєму життю, їм доведеться охороняти тебе. Причому цілодобово, аж доки Баглая не спіймають чи не знайдуть його труп. Бо тебе визнають потерпілою, життя якої постійно перебуває під серйозною загрозою. До того ж ти — журналістка, а заводитися з вашим братом наш брат не горить бажанням. Причому, Лєно, ти не просто журналістка — ти формально займаєшся створенням позитивного іміджу українського міліціонера. Тобто за всіма розкладами твою заяву не мають права залишити без уваги. Але ж де взяти на твою охорону людей? Якщо Баглай налякав тебе разок, а сам накивав п’ятами і коли його зловлять — невідомо, невже весь цей час тримати під дверима твоєї квартири двох працівників міліції? Подібні заходи не передбачені навіть бюджетом. Не замикати ж тебе в камеру! Приватну охорону ти маєш право найняти сама, за власні кошти. Коштує ця послуга дорого. Телеканал пішов би на такі витрати?

— Навряд, — Олена для переконливості похитала головою.

— Правильно, я теж так думаю. І Баглай так думає. Тому, беручи тебе в оборот, він не залишає навіть непрямих підтверджень своєї, причетності до листів із віршами, нападу на тебе, зрештою — до вбивства пана Малиновського. Раз так, тебе й далі вважатимуть жертвою хіба що власних фантазій. Ти якимось чином дізналася про втечу Баглая і вирішила: він неодмінно прийде по твою душу. Молоденька дівчина, нова незвична тема, відверто не жіноча, зрозумілі неполадки з психікою. Ось я тобі на пальцях приблизно пояснив, чим керуються мої, як ти кажеш, менти, коли зовсім не сприймають твоїх заяв та страхів.

— Виходить, вони Баглая теж не шукають?

— Тут ти помиляєшся. Баглая шукають, аж гай шумить. Бо відомо, що він утік із-під варти, лишивши після себе купу трупів. Баглая шукають, можеш бути спокійною. А ось тебе в міліцейських планах немає. Тебе ніхто не стане захищати. Ну, окрім мене, звісно. Дійшло?

— Це неправильно.

— Хіба я кажу, що правильно? — Глод сумно посміхнувся. — Наша міліція робить усе можливе і неможливе, аби не було офіційних підстав нас берегти. Частково від загальної бідності, частково — через ту ж таки систему, котра передбачає над одним опером сім ступенів начальства. Над кожним начальством, своєю чергою, теж нависає купа начальства. У системі ніхто нічого самостійно не вирішує. Дійде до того, що громадянам почнуть гроші виплачувати, аби заяви в міліцію не писали. Словом, це паралельний світ, куди ти залізла невідомо для чого. Тепер зрозуміла?

— На голодний шлунок — ні, — Олена підвелася. — Які плани?

— Наповнити шлунки. Далі?

— Далі — нічого. Програму «Кримінальні портрети», якщо це тебе цікавить, поки що офіційно призупинили у зв’язку з убивством продюсера. Я в неофіційній безстроковій відпустці. Завтра планують ховати Романа, якщо в морзі видадуть труп. Нібито наші займаються, мені наш генеральний сказав, він учора теж у Савченка був.

— Ти хочеш піти на похорон?

— Цікаво, чи можна справді хотіти піти на похорон?

— Вибач, можливо, я не так висловився…

— Нічого. Я мушу піти. Розумієш, донедавна в нас були певні стосунки… Вони розладналися не тепер, я помітила ще місяць тому… Просто, як би сказати, не хотіла починати такі розмови першою. Потім пішли непорозуміння з Баглаєм… Словом, ми так і не поговорили. І я не певна… тепер не певна, — їхні очі зустрілися, сліз в її очах Глод не бачив, лише смуток, перемішаний з утомою та відчаєм, — не певна, що ми були аж надто близькі з Романом. Може, не слід так говорити… Тепер, та ще з малознайомою людиною… чоловіком… Спільне ліжко ще не визначає ступінь близькості стосунків, отак.

— Знаєш, — Максим відвів очі, бо розмова починала заходити на слизьке, — я краще промовчу. Ми хотіли пити каву.

— Їсти яєчню із сосисками, бутерброди з сиром. Більше нічого немає, я ж боялася виходити з дому. Може, це дурниці…

— Зовсім ні. Тепер я буду поруч. До речі, поговоримо, як саме я охоронятиму тебе. Баглай знає твою квартиру, ти мусиш врахувати це.

— І що?

— І нічого. Якщо є можливість на деякий час пересидіти в іншому місці, подалі звідси, краще нею скористатися просто зараз.

— Між іншим, це ідея. Причому дуже проста. Дякую, мусила б додуматися раніше.

Олена вперше за останні дні почала почуватися більш упевнено та спокійно.

22

Даючи безнадійну характеристику існуючій міліцейській системі, Глод не кривив душею, адже собі давно признався — переоцінювати можливості українських правоохоронних органів не варто. Хоча б для того, аби уникнути розчарувань і не займатися самообманом. Але недооцінювати своїх недавніх колег він теж не збирався. Максим навіть не уявляв, приймаючи ванну в квартирі Олени Суржі після сніданку, зробленого в чотири руки, наскільки він близький до істини у своєму бажанні оцінювати систему об’єктивно. Адже саме сьогодні, десятого жовтня, система довела: при бажанні вона може працювати досить ефективно.

Власне, в людському мурашнику Києва Богдана Баглая вирахували не якісь конкретні люди, котрих можна назвати на прізвище, відзначити в наказі, виписати премію в розмірі місячного окладу та згадати в газеті.

Його знайшла система.

За три доби пошуків у різних районах міста було в той чи інший спосіб