Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

3. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

1. Закон не передбачає укладення вкладниками командитного товариства договору з повними його учасниками або з командитним товариством. Права та обов'язки вкладників визначаються Цивільним кодексом та засновницьким договором (меморандумом). Факт внесення вкладником внеску до складеного капіталу командитного товариства підтверджується свідоцтвом, яке видається товариством.

2. Вкладникам надається право «одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі». Це означає, що вкладники одержують право на ту частину прибутку, яка відповідає його частці в складеному капіталі. При цьому прибуток повинен визначатись відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» [330]. Але засновницьким договором чи меморандумом може встановлюватись інший порядок визначення розміру прибутку, на підставі якого визначаються частки прибутку, що підлягають виплаті вкладникам.

3. Порядок виплати вкладникам частини прибутку визначається засновницьким договором (меморандумом). Порядок не повинен зачіпати права вкладника на частину прибутку та її розмір. Визначення порядку — це перш за все визначення строків виплати частини прибутку. Можливий такий варіант, що частина прибутку, яка належить вкладникам, буде сплачуватись після затвердження результатів роботи командитного товариства за рік, а інша частина — при припиненні участі в товаристві.

4. Вкладники мають переважне право набувати відчужувану частку (або її частину) в складеному капіталі. Оскільки повний учасник не може одночасно бути вкладником командитного товариства (ч. 2 ст. 135 ЦК), слід дійти висновку про те, що в п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦК йдеться про ту частку в складеному капіталі (її частину), яка належить іншим вкладникам. Переважне право вкладника реалізується відповідно до ст. 147 ЦК, що прямо стосується товариств з обмеженою відповідальністю та в силу п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦК поширюється на вкладників командитних товариств.

5. Обсяг інформації про діяльність командитного товариства, на отримання якої мають право вкладники, є обмеженим. Вкладники мають право ознайомлюватись з річними звітами та балансами товариства. Засновницьким договором (меморандумом) право вкладників на інформацію щодо діяльності командитного товариства може бути розширене, оскільки ним можуть бути передбачені і інші права вкладників (ч. 3 ст. 137 ЦК).

6. Вкладникам надається право вийти із товариства після закінчення фінансового року. Строк, впродовж якого вкладники можуть реалізувати це своє право, законом не обмежується. Відповідно до букви закону прийнятним було б наступне вирішення питання про строк виходу із товариства. Вихід — це односторонній правочин, що повинен вважатись вчиненим з дня, коли про волевиявлення особи (в цьому випадку — вкладника) дізналась особа, для якої виникають права та обов'язки із одностороннього правочину (командитне товариство), що вчинений іншою особою. Інший момент може бути встановлений в самому правочині, якщо це не суперечить законодавству. Тому в будь-який час вкладник має право подати до командитного товариства заяву про вихід із цього товариства. Якщо при цьому в заяві не зазначено строк виходу, належить зробити висновок про те, що правочин є невчиненим, оскільки із тексту заяви не можна зробити висновок про те, після закінчення якого (минулого чи поточного) фінансового року вкладник виявив бажання вийти із товариства, якщо це побічно не випливає із тексту заяви (наприклад, в тексті заяви може міститись мотивування виходу і «у зв'язку з закінченням фінансового року». У цьому разі, хоч дата виходу не зазначена, але ж із тексту заяви однозначно випливає намір вийти із товариства після спливу фінансового року, що минув). Заява про вихід із товариства може бути подана вкладником на майбутнє із зазначенням дати виходу — 1 січня наступного року в будь-який час. Якщо ж фінансовий рік закінчився, то заява про вихід із командитного товариства може бути подана протягом розумного строку. Таким строком може бути визнаний тиждень, якщо командитне товариство не припиняє свою діяльність на період різдвяних канікул, або якщо на цей період не надаються відпустки повним учасникам, які здійснюють управління товариством. За інших умов розумним може бути визнаний більш тривалий строк. Але за будь-яких умов подання заяви про вихід із товариства після спливу місяця з дня закінчення фінансового року буде суперечити п. 6 ч. 2 ст. 137 ЦК.

Використання терміна «фінансовий рік» потребує його визначення, якого в національному законодавстві немає. У зв'язку з цим слід враховувати наступне. Все ж зазвичай за фінансовий рік вважається рік календарний. І це не тільки відображає вимоги законодавства щодо звітності, а знаходить і нормативне підґрунтя. Так, ст. 1 Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 21 грудня 2001 р. (ратифікована 17 січня 2002 р. [23]) фінансовий рік прямо визначається як такий, що починається 1 січня, а закінчується 31 грудня того ж року.

Враховуючи викладене, в засновницькому договорі командитного товариства доцільно було б встановлювати порядок виходу із командитного товариства. Але в жодному разі при цьому не може порушуватись право вкладника на вихід із товариства. Зокрема, вихід за жодних умов не може пов'язуватись з прийняттям повними учасниками рішення за поданою заявою про вихід.

7. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства має визначатись порядок, в тому числі строки повернення вкладу та дату, на яку вкладник має право на одержання частини прибутку. Оскільки вкладники не беруть участі в управлінні товариством, логічно було б встановити, що вкладники мають право на частину прибутку, розмір якого визначається на день повернення вкладнику його вкладу до складеного капіталу. Але ж законодавство ніяких правил щодо цього не встановлює. Тому немає перешкод для того, щоб у засновницькому договорі (меморандумі) було встановлено, що прибуток, частина якого виплачується, визначався на день виходу вкладника (таким слід вважати день подання вкладником заяви про вихід із товариства) або на інший день.

8. На передання вкладником частки в складеному капіталі командитного товариства (або її частини) іншому вкладнику або третій особі одержання згоди повних учасників не передбачено. Необхідно лише