Читати книгу - "Проби"

зібравшись уночі для обговорення цих умов, почали нарікати, невдоволені цією угодою, і багато хто задумав розправитися з парламентерами, що були у них у руках. Сьєр д'Емберкур, відчувши грозу з першої хвилі людського потоку, що підступив до дверей його будинку і готовий був кинутися на нього, одразу вислав до люду двох місцевих мешканців (бо при ньому їх було кілька), доручивши їм оголосити в народному зібранні нові і м'якіші пропозиції, придумані ним тут же на місці з огляду на загрозу. Ці двоє зупинили перший шквал бурі і повели за собою збуджений натовп до ратуші, де їх би могли вислухати і обговорити принесені ними вісті. Обговорення було коротке, і от зривається другий шквал, такий самий скажений, як перший, і сьєр д'Емберкур знов шле назустріч йому чотирьох нових, таких же удаваних посередників, що твердили, ніби цього разу їм доручено повідомити про вигідніші для льєжців умови, які їм безперечно більше прийдуться до смаку і якими вони будуть вдоволені; завдяки цим обіцянкам люд знову закликано на збори. Словом, тішачи городян такими забавками, відвертаючи їхній гнів і змушуючи їх розточувати його у безплідних суперечках та обговореннях, він врешті приспав його і щасливо дочекався приходу дня, що й було його першочерговим завданням.

Нижчеподана вигадка повідає приблизно про те саме. Аталанта, діва видатної краси і дивовижних обдаровань, бажаючи здихатися купи зітхальників, що домагалися пошлюбити її, заявила, що візьме у мужі лише того, хто зрівняється з нею у швидкості бігу, причому потерпілі невдачу заплатять своїм життям. Попри ризикованість такої жорстокої угоди, знайшлося чимало таких, які вважали подібну ціну сумірну з обіцяною нагородою. Гіппомен, якому випадало випробувати свої сили останнім, звернувся до богині — покровительки любовної жаги і закликав її помогти йому, і вона, послухавшись його просьби, дала йому три золотих яблука і вказівку, як їх використати. Змагання почалося, і Гіппомен, відчувши, що владичиця його серця, наступаючи йому на п'яти, ось-ось наздожене його, ніби ненавмисне впускає одне з яблук. Дівчина, захоплена красою яблука, не може подолати спокуси і затримується, аби підняти його.

Та заніміла й, захоплена золотом, що покотилось,

Тут же побігла за ним і принадливий плід підхопила.

Овідій, Метаморфози, X, 666

Пер. Андрія Содомори

Так само він учинив по черзі з другим і третім яблуком, аж поки за допомогою цього ошуканства і гри пальма першості припала йому.

Коли лікарі не можуть упоратися із запаленням, вони відвертають його і відводять в якусь іншу, не таку небезпечну ділянку нашого тіла. Я помітив, що цей прийом найчастіше застосовується і при хворобах душі. Іноді слід розважати душу незвичними для неї заняттями, хвилюваннями, турботами, ділами; нарешті треба вдаватися до переміни місць, як роблять з хворими, чия недуга не піддається лікуванню. Цицерон, Тускуланські розмови, IV, 35. По її недугах мало хто рубає з плеча; напади їх не підтримують і не зупиняють, їх треба відвести і згладити.

Протилежний спосіб — надто високий і важкий. Тільки люди вищої породи здатні осягнути річ у всій її наготі, чітко бачити її і вичерпно судити про неї. Лише Сократові дано було підійти до смерті зі спокійним обличчям, приручити її, жартувати з нею. Він не шукає утіхи поза самою смертю; вона для нього природне і буденне явище; він зупиняє свій погляд просто на ній і наважується на неї, не озираючись навсібіч. Гегесієві учні, надихаючись гарними речами свого вчителя, змушували себе умирати голодною смертю, і вони робили це так часто, що цар Птоломей заборонив усолоджувати свою школу цими людиновбивчими речами — так ось ці Гегесієві учні прагнули смерті не самої по собі і нітрохи не задумувались над її сутністю; не на ній зупиняли вони свою думку; вони поспішали, вони прагнули іншого, нового існування.

А ті бідолахи, яких ми іноді бачимо на ешафоті! Ці сповнені палкої побожності; вони віддають їй у міру можливості всі свої чуття; обернувшись у слух, вони жадібно ловлять звернені до них напучення, і, здіймаючи до неба очі і руки, підвищивши голос у голосних молитвах, охоплені суворим і непослабним хвилюванням, вони, звісно, являють собою приклад відмінно похвальний і під стать їхній гіркій долі. Їх слід хвалити за побожність, а не за мужність. Вони тікають від борні; вони не хочуть думати про смерть і багато в чому нагадують дітей, яких усіляко забавляють, щоб тим часом розрізати їм нарив. Я спостерігав стратенців і бачив, як їхній погляд, опускаючись іноді на розставлене поряд моторошне знаряддя смерті, одразу сахається його, і вони нестямно змушували себе перенестися думкою на будь-які інші предмети. Тим, що переправляються через грізне провалля, радять зажмурюватися або відводити від нього очі.

Субрій Флавій був осуджений Нероном на смерть, і умертвити його мав своєю рукою Нігер — і той і той були римськими верховодами. Коли Флавія привели до місця страти, то, побачивши огидну яму з кривими краями, викопану для нього за наказом Нігера, він, повернувшись до присутніх тут вояків, проказав: «Навіть це зроблено не за статутом», — а Нігерові, що звернувся до нього з усовіщанням тримати голову твердо, сказав: «Про мене не турбуйся. Аби лиш ти вразив мене з такою самою твердістю!» І він передбачив правильно, бо у Нігера тряслися руки, і він одрубав Флавію голову лише після кількох повторних ударів. От чоловік, який, як видно, і справді зосереджено думав про свою смерть і ні про що більше.

Хто умирає у сутичці, не випускаючи з рук зброї, той не приглядається зарані до смерті, не відчуває її і не помишляє про неї; його захоплює бойове завзяття. Один із моїх знайомих, людина порядна і правдива, упавши якось під час поєдинку в огородженому місці, усвідомлюючи, що його противник, поки він лежав на землі, завдав йому дев'ять чи десять ударів кинджалом, і чуючи, як він сам згодом мені розповідав, голоси оточуючих, що навперебій умовляли його подбати про свою душу, не надавав цим крикам жодної ваги і думав лише про те, як би скочити на ноги і відомстити за себе. І він убив свого супротивника у цьому ж герці.

Велику послугу зробив Люцію Силану той, через кого йому оголошено вість про його засудження: почувши відповідь Силана, що він готовий умерти, але тільки не від злочинної руки, цей глашатай цезаревої волі разом зі своїми воїнами кинувся до Силана, щоб схопити його, а що той уперто відбивався, пустивши у хід кулаки і ноги, убив його в цій борні;