Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цю знаменну прикмету СС стверджують різні очевидці протижидівського погрому в Проскурові навесні 1919 р. спровокованого ворожими до українства елементами. Відомий громадський діяч, Василь Мудрий, що перебував тоді в Проскурові, пише: «Місто відітхнуло аж тоді, як до нього прийшли щось два тижні після погрому, Січові Стрільці. Тоді життя відновилося і населення відітхнуло. Жидівське населення обдаровувало СС-ів незвичайно великим довір'ям».[246] Також англійський історик В.Е.Д.Аллен, який в своєму творі «Історія України» згадує про проскурівський погром, стверджує рівночасно, що вбивства зменшилися, коли на місці явилися здисципліновані, стрілецькі військові відділи. Очевидно, автор мав на думці Січових Стрільців.[247]
Як військово-революційна формація Січові Стрільці не тільки в себе удержували зразкову дисципліну, але також вони респектували кожночасну владу України і її верховне командування, якому вони підлягали. Були вірні Українській Центральній Раді і Директорії УНР та своєю непохитною вояцькою поставою підтримували усе їх авторитет. Були певною для них забезпекою, не бунтувалися, а навпаки, в найкритичніших моментах ліквідували спроби анархії і бунту.
Цю особливу цінну прикмету Січових Стрільців, їх вірности і послуху українській революційній владі серед пануючого тоді безладдя, ствердили також деякі чужинецькі дослідники східньо-европейської революції.[248] Також діючі тоді в Україні вороги української державности стверджують це. Один з большевицьких агентів в Україні, М.Рафес, так оцінював відношення Січових Стрільців до Директорії УНР: «Українська Директорія, це влада українських куркулів. Контрреволюційна роля Директорії облегчалася ще її союзом з Галичиною… Освіченість і більший вплив на галичан буржуазної культури зробили із галицьких «Січових Стрільців» вірне забороло куркульської влади… В той час, як частини мобілізовані на Україні, одна за одною переходили на бік большевиків, галичани до кінця оставалися вірні Директорії».[249]
Історія зв'язала Січових Стрільців нерозлучно з українською революцією та її проводом. Вони стали її невід'ємним чинником. У відношенні СС до державної влади і до вищого командування не існувало ставлення: ми і вони. Зокрема, в ідейно-політичних і національно-державних проблемах, не було між Січовими Стрільцями і проводом української революції ніяких розходжень. Січові Стрільці вповні солідаризувалися з основним національно-державним і соціяльним напрямом політики української влади.
Найбільш істотне значення та головну заслугу Січових Стрільців в новітній добі української історії треба бачити в цьому, що вони були першою військовою формацією, яка була соборницькою і своєю ідеологією, своїм характером та особовим складом. Всеукраїнська, соборницька ідея була покладена в основу організації Січових Стрільців уже при її народженні, та була головним дороговказом в їхній праці і боротьбі.
Галичани були ініціяторами, творцями і першими організаторами Куреня Січових Стрільців. В першому році існування СС тільки вони служили в Курені СС, та в більшості в пізнішому Полку СС. В процесі революції і боротьби СС поповнялися наддніпрянським елементом та перестали бути галицькою формацією. Вони стали всеукраїнською бойовою групою, в якій служили старшини і стрільці з усіх українських земель. Серед них панував всеціло дух соборности, та закріпилася висока свідомість національної єдности і братньої солідарности між синами однієї нації.
Своїм соборницьким, всеукраїнським духом і збройним чином стали Січові Стрільці для майбутніх поколінь найкращим прикладом, як треба розуміти і здійснювати ідею національно-державної соборности українського народу.
Січові Стрільці в опінії їх сучасниківРішальна роля Січового Стрілецтва в українській революції і у визвольних змаганнях українського народу найшла належну оцінку сучасних передових представників української держави.
Зокрема, обидва провідні мужі Української Народної Республіки: Президент Михайло Грушевський і Головний Отаман Симон Петлюра, часто висловлювали Січовим Стрільцям своє щире признання, правдиву вдячність і глибоку пошану за їхню жержвенну службу для України. Бо Січові Сжрільці були усе їх вірною охороною в найкритичніших хвилинах та твердою і певною основою для іх державницьких задумів і плянів. Об'єктивні історики, біографи Грушевського і Пежлюри, не зможуть поминyти тої великої ролі, яку відограли Січові Стрільці в боротьбі за українську державність.
Прем'єр першої української влади і голова Директорії УНР Володимир Винниченко, який тішився особливим довір'ям Січових Стрільців, висловлювався про них з найвищою пошаною, вважаючи іх зразком ідейного та патріотичного війська, беззастережно вірного ідеї Самостійної України. «Таке військо трапляється раз на сотки літ!» – сказав Винниченко, дивлячись на Січового Стрільця, що стояв на варті в своєму залізному шоломі, заквітчаний знаком Червоної Калини, похожий на грізну залізну статую.[250]
Вище подали ми інші вислови Винниченка про Січових Стрільців при нагоді їх активної участи в протигетьманськім повстанні.
Про старшин Січових Стрільців, а особливо про їхній штаб, писав Винниченко: «Це була група молодих, енергічних, до фанатизму й екстази пройнятих національним чуттям людей. Вся вага військових операцій проти гетьманщини лягла на їхні плечі й через те вони вважали себе визволителями України».[251]
Високо оцінив Січових Стрільців військовий міністер Директорії УНР – ген. Михайло Греків, який заявив на засіданні Трудового Конгресу: «Наші вояки не можуть устояти проти російських регулярних відділів. Ми вдягаємо людей, даємо ім гроші, харчі, але вони воювати не хотять. Тільки Січові Стрільці тримаються на фронті».[252]
Цей погляд ген. Грекова потвердив пізніше прем'єр уряду Директорії УНР Ісаак Мазепа, який у своїх спогадах написав такі слова про Січових Стрільців: «На Трудовому Конгресі Греків не перебільшував, коли казав, що Січові Стрільці – це майже єдина надійна частина на нашому фронті. Майже всі наддніпрянські формування в той час розтавали, як сніг, від дезерції, а ті з вояків, що залишилися в армії Директорії, здебільшого
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький», після закриття браузера.