Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

– Відправив у Світ Тварюк! – втрутилася Зеліна. – Туди, інші варіанти відпадають!

– …спробував замінити ф'єрі. І якщо ви маєте до цього стосунок, я вас уб'ю.

Старий некромант задумливо потер бороду і посміхнувся:

– Скільки ж разів я чув щось схоже? Ти засмучений, Початковий, але це не означає, що тобі можна нехтувати ввічливістю. Думаю, ти будеш вражений, коли дізнаєшся, що той «хтось» врятував її. Зв'язок із ф'єрі розірвався тої миті, коли твоя дружина потрапила до Тварюк. Без підживлення штучне створіння прожило зовсім недовго, хоча зроблене воно було напрочуд якісно. Лін постраждала б значно сильніше, якби залишилася в цьому світі. Через хеллу її людська сутність слабшала, а коли порушується рівновага… Все, більше ні слова. Навіть не згадуйте про Маргалінайю в моєму домі, інакше мені доведеться забути про гостинність. Ех, молодь! На гарячу голову справи не вирішуються, хоча неможливо перемогти без гарячого серця.

Ельжена народилася взимку – тієї самої зими, коли Дем'єн перебрався в Кірат і над Тойяною нависло горезвісне «прокляття». Погода немов зійшла з розуму, проте, маючи під рукою відомого некроманта, тойянці навряд чи зіставили негоду з появою на світ маленької магині. Вона завжди була улюбленицею в родині, а після того, як з'ясувалося, що молодша на кілька років Кложена не успадкувала сили батька, взагалі стала повноправним членом сімейної ради. Для неї відкрилися всі шляхи – школа в Клусі, УР, навіть власна вежа і майстерня… Але Ельжена любила дім і прагнула повернутися в Кірат.

– Стривайте! – перервав оповідача Марк. – Ви хочете сказати, що та товстунка в смішному чепчику – магиня, що перевершила найсильнішого мага Тойяни? Маячня!

На нього цикнули з двох боків, змусивши обурено сплеснути руками і замовкнути.

Після смерті батьків виявилося, що йти дівчині нікуди – все майно сім'ї вважалося приданим молодшої сестри. Навіть заміський будинок перейшов у загребущі руки графа Тойянського! Магиня повернулася в Клус, вирішивши працювати, щоб викупити хоча б рідну оселю. Не вийшло – на той час вона чекала дитину.

Ельжена ніколи не прагнула вийти заміж, але Урден був непохитний: кожен повинен відповідати за свої вчинки, і не треба невинному дитяті страждати через гріхи безтурботних батьків. Не факт, що малюк буде магом, а серед людей незаконнонародженому доведеться несолодко. І взагалі, матір'ю бути теж почесно!

Коли народилася Ельміра, тойянське прокляття злегка притихло, але незабаром усе повернулося на круги своя. Ті ж зими без снігу, вічно розмиті дороги, дощ, що тривав тижнями… Природа ніби обурювалася, що над Кіратом скупчується величезна кількість магії, однак той (точніше, та), хто тягне її з усього світу, нею не користується! А Ельжена, пам'ятаючи настанови клуських учителів, які звикли працювати із середньостатистичними магами, навіть не намагалася розвивати здібності. Ще в період навчання вона досягла рівня батька і вважала його найвищим показником, можливим для неї. «Прокляття» тим часом набирало силу.

Спокійна і розсудлива Ельміра нагадувала матір у всьому, крім ставлення до людей. Вона була занадто довірлива, кидалася на допомогу кожному і постійно потрапляла в халепи. Ельжена попросила племінницю наглянути за дочкою, і що з цього вийшло, для гостей Дем'єна не було секретом.

– Прокляття зникло цієї зими, – повільно промовив метаморф. – Тоді ж з'явилися перша ф’єрі і «жива книга». Виходить, мати Ельміри брала в цьому участь? Ф'єрі… ні, не думаю. Ельжена хотіла звільнити дочку, так? Магія, що накопичувалася сорок з гаком років, виявилася безсилою? Чому в тої жінки нічого не вийшло?

– Тому що це неможливо, – із сумом зітхнув некромант. – Просто неможливо. Ельміра залишиться «книгою» назавжди, а смерть Ільмени тільки звільнить її від контролю.

– Неможливо? – повторила за ним богиня. – Тоді у нас величезні проблеми…

***

Марк і Карі зникли за воротами, а Зеліна затрималася, щоб обмінятися люб’язностями з Дем'єном. Коли кроки чоловіка і метаморфа затихли, вона насторожено озирнулась і поцікавилася:

– Та качка… вона жива?

– Звісно! – обурився співрозмовник. – Таке питаєте! Я її завжди вчасно воскрешаю, а іноді й наперед!

Руда скосила очі на безтурботну птицю і стишила голос:

– А курку зможете? Ну, це… воскресити?

– Курку? – непідробно здивувався некромант. – Хочете когось піддурити? Недобре, ой недобре так знущатися з тварин…

Богиня нахилилася до його вуха:

– Ні! Навпаки, мені потрібно, щоб ніхто не помітив обману! Дуже потрібно, справді! Зробите? Це б несказанно полегшило мені життя!

Дем'єн із розумінням кивнув.

– Тіло… тобто тушку принесіть. Сподіваюся, вона свіжа?

Зеліна зморщила ніс і невпевнено запитала:

– Вчорашня згодиться?