Читати книгу - "Оповідання та памфлети, Марк Твен"

щодо брехні. Вам слід бути дуже обережними в цій справі, а то влипнете за будь здоров. А вже як влипнете, то ніколи більш не будете в очах гарних і чистих людей такими, як були колись. Не один молодик нашкодив собі навіки однісінькою незграбною і недоробленою брехнею внаслідок недбалості, породженої браком достатнього вишколу. Деякі авторитети гадають, що молодим взагалі не слід брехати. Це, звісно, вже пересада; та хоч я так далеко й не заходжу, однак тверджу, і, певен, маю рацію, що замолоду слід помірковано вдаватися до цього великого мистецтва, поки практика й досвід не принесе впевненості, зграбності й точності, що тільки вони можуть зробити цей хист витонченим і пожиточним. Терплячість, ретельність, пильна увага до подробиць – ось необхідні вимоги; вони з часом дадуть учневі досконалість; на них, і тільки на них може він покластися, як на тверду підвалину майбутнього високого становища. Подумайте, скільки років марудного навчання, роздумів, практики й досвіду пішло на сформування того незрівнянного вчителя, що зумів нав’язати всьому світові гучний і високий афоризм, що «за правдою сила й перемога» – найвеличніший і відкритий перелом в тілі фактичної дійсності, на який будь-коли спромагався народжений жінкою. Бо ж історія нашої раси та й досвіди кожного індивіда густо прошиті доказами того, що правду вбити простіш простого і що брехня, до пуття зліплена, безсмертна. В Бостоні стоїть пам’ятник людині, що відкрила анестезію; тепер багато хто знає, що той чоловік зовсім не відкрив її, а вкрав це відкриття в іншого. Де ж тут за правдою сила й перемога? О ні, дорогі слухачі, той пам’ятник зроблено зі стійкого матеріалу, а брехня, яку він стверджує, проживе мільйон років. Незграбна, квола, кульгава брехня – ось те, чого ви повинні уникати; така брехня справді не тривкіша за пересічну правду. Та що там, то все одно, що одразу сказати правду, й квит. Квола, пришелепувата, бридка брехня не проживе й двох років, хіба що то наклеп на когось. Тоді вона, звісно, непереможна, але то вже не ваша заслуга. І останнє: починайте вправлятися в цьому елегантному і прекрасному мистецтві змалку, починайте зараз. Якби я почав був раніше, то й сам би навчився.

Вважайте, коли трапиться мати справу з вогнепальною зброєю. Скільки горя та страждань спричинило невинне, але необережне поводження з вогнепальною зброєю з боку молоді! Щойно чотири дні тому, якраз там, де я проводжу літо, одна бабуся, стара й сива і така лагідна, люба душа, яких мало у всій країні, сиділа за своєю роботою, коли її малолітній онук підкрався і зняв стару, побиту іржаву рушницю, якої не чіпали багато років і гадали, ніби вона незаряджена, і націлив її на бабусю, сміючись і погрожуючи вистрілити. Злякана бабуся з благальними зойками кинулася до дверей в іншому кінці кімнати; але, як вона пробігала повз онука, він наставив рушницю просто їй у груди і натиснув курок. Він думав, що рушниця незаряджена. І виявився правий – так воно й було. Отже, ніякої біди не сталося. Це єдиний випадок такого роду, про який мені доводилося чувати. Але все одно, не чіпайте ви старих незаряджених рушниць: це найсмертельніша зброя, створена будь-коли людиною, і б’ють вони без промаху. З ними вам не треба докладати жодних зусиль; не треба вдаватись ні до якої підпори; не треба на них мати ніяких прицілів, та й цілитися навіть зайва річ. Нічого такого, просто вибираєте собі когось із родичів і бабах убік, і будьте певні, влучите прямісінько в нього. Юнак, нездалий влучити за три чверті години з кулемета Гетлінга в собор з віддалі в тридцять ярдів, може взяти старий порожній мушкет і заліпити своїй бабусі сто разів зі ста. Подумайте, що б творилося під Ватерлоо, якби одна армія складалася з хлопчаків, озброєних старими мушкетами, за припущенням, незарядженими, а інша армія – з їх родичів жіночої статі. Від самої думки про це дрож пробирає.

Є багато різних книжок; але для молодих підходять лише добрі. Не забувайте цього. Вони прекрасні, неоціненні й невимовно захватні засоби самовдосконалення. Тож будьте обережні в своєму виборі, дорогі мої юні друзі; дуже обережні; обмежте його виключно Робертсоновими проповідями, Бекстеровими «Ложе святого», «Простаки за кордоном» і їм подібними творами.

Але я сказав досить. Сподіваюсь, ви оцінуєте мої повчання і вони послужать вам за напрямні для ваших стіп і маяком для ваших думок. Дбайливо й ретельно розбудовуйте свій характер на цих засадах, і незабаром, коли ви його добудуєте, то з подивом і вдоволенням побачите, як точно й чітко повторює він характер усіх інших.

 

АПОФЕОЗ УБИВЦЬ

 

 

Я так багато чув про цю знамениту ворожку мадам …, що вчора пішов подивитись на неї. Як і слід було чекати у неї темне обличчя, природна смаглявість якого ще більше підсилюється штучними засобами, що їй нічого не коштують. Своє чорне-пречорне волосся вона завиває в кучері і надає їм дикунської привабливості, змащуючи їх, як мені здається, згірклим маслом. На шиї у неї теліпається якась буро-червона картата хустка, і відразу стає ясно, що її другу хустку надто довго не повертають з прання. Я певен, що вона нюхає тютюн. В усякому разі, щось подібне до цього зілля позастрявало в рослинності, під якою ховається її верхня губа. Я напевно знаю, що вона полюбляє часник,– я довідався про це, як тільки вона зітхнула. Майже хвилину вона пильно розглядала мене своїми чорними очима, а потім сказала:

– Ну, гаразд. Заходь!

З цими словами вона пірнула в темний і похмурий коридор, а я за нею. Незабаром вона зупинилася і повідомила, що коридор заплутаний і досить темний, а тому їй слід, очевидно, засвітити світло. Та я вважав, що нелюб’язно було б дозволяти жінці так турбуватися про мене, і тому сказав:

– Поки що не варто, мадам. Якщо ви зітхнете ще раз, я думаю, це вкаже мені дорогу.

Так ми й просувалися без будь-яких пригод. А коли дісталися її чаклунського лігва, вона попросила мене назвати день мого народження, вказати точний час, коли сталася ця подія, і пригадати, яке волосся було в моєї бабусі. На всі ці запитання я відповів якомога точніше. Після цього вона сказала:

– Юначе, наберися духу, не тремти. Зараз я розкрию твоє минуле.

– Те, що стосується мого майбутнього, було б, власне кажучи, більш....

– Не перебивай! Ти