Читати книгу - "Дівчинка, яка вижила, Вікторія Ван"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Згодом у вітальню почали сходитися інші учні. Вони були галасливими й захопленими, обговорювали нові предмети, викладачів і те, що чекає попереду. Я не поспішала долучатися до їхніх розмов. Спостерігала збоку, як всі ці діти сміються, жартують, наче все це було частиною якоїсь гри, яку вони вже давно розуміли. Можливо, і я колись такою була. Можливо, і я колись сміялася так безтурботно.
Нарешті з’явилися Рон і Герміона. Вони виглядали по-різному: Рон — трохи заспаний, з розпатланим волоссям, а Герміона — цілком зібрана, з виразом обличчя, наче вона вже знала напам’ять усе, що збирається вивчати цього дня.
"Привіт, Гаррієт!" — радісно привітався Рон, сідаючи поруч зі мною. "Як спалося? Готова до першого дня?"
"Готова," — відповіла я, намагаючись усміхнутися. Хоча в душі ще було стільки запитань, я не могла показати їм своїх сумнівів. Вони були дітьми, і цей світ для них був справжнім відкриттям. Для мене ж це було чимось іншим — викликом, який мав розкрити нову частину мене.
"Я прочитала розклад на сьогодні," — заговорила Герміона, дістаючи з сумки аркуш паперу. "Починаємо з уроку заклинань, а потім зіллєваріння. Заклинання — це чудово, але зілляваріння може бути дещо… складним."
Вона виглядала настільки зосередженою й готовою до кожного виклику, що я мимоволі посміхнулася. Це нагадувало мені про ті дні в моєму минулому житті, коли я готувалася до важливих зустрічей або презентацій, відчуваючи, що контроль над ситуацією — це ключ до успіху. І хоча зараз усе це здавалося далеким і чужим, я зрозуміла, що цей навик все ще живе в мені.
Ми вийшли з вітальні і попрямували до класів. Коли ми заходили в коридори замку, мої думки знову й знову поверталися до того, як швидко змінилося моє життя. Я більше не була дівчиною, замкненою в домі, яка з усіх сил намагалася згадати минуле. Я була в Гоґвортсі, де кожен день мав бути новим викликом. І хоча частина мене все ще шукала відповіді, тепер я була готова прийняти те, що цей світ приготував для мене.
Коли ми дісталися класу для першого уроку, я відчула легкий трепет у грудях. Це був початок справжнього навчання, початок мого нового життя в цьому магічному світі.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дівчинка, яка вижила, Вікторія Ван», після закриття браузера.