Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

всіяна зорями чорнота, під якою вгиналася куполом сталево-керамічна площина, освітлена тисячами вогнів. Звіддаля вона

справляла враження повно цінного ландшафту, надто велика як

на творіння людських рук. Вона була ніби справжній каньйон чи

гора. Лука в кальдері згаслого вулкана. Самими тільки

масштабами це виходило за межі банального космічного

корабля. Але це й справді був корабель. Будівельні мехи, що

пересувалися його бортом, були більшими від будинку, в якому

Бугай ріс, хоча на відстані здавалися футболістами на

віддаленому ігровому полі. Довга тонка лінія кільового ліфта

для персоналу тягнулася вздовж усього корпусу обертального

тора. Він зв’язував машинний відсік на одному кінці корабля

з командним — у протилежному. Додаткова кабіна вміщала

дванадцятеро осіб. Звідси він скидався на піщинку солі.

Плавний обрис корабля позначали башти з рейкотронами та

різкі агресивні виступи торпедних апаратів.

Колись він звався «Нову». Корабель поколінь, що мав

вирушити назустріч зорям з колонією ревнителів-мормонів на

борту, які могли похвалитися штучною екосистемою всередині

корабля та непохитною вірою в милостивого Бога, що вестиме їх

уперед. Тепер же корабель перейменували на «Бегемота».

Найбільша і найкрутіша бойова платформа в Сонячній системі.

В її трюмі вмістилися би чотири військові кораблі класу

«Доннаджера», і навіть не торкнулися би внут рішніх стінок

своїми бортами. Вона могла надавати прискорення магнітним

снарядам, лиш на дрібку менше від швидкості світла. Вона

могла нести більше ядерних торпед, ніж Об’єднаний Пояс

Астероїдів здатен був узагалі зібрати. Її комунікаційний лазер

мав удосталь потужності пропалювати сталь, якщо тільки дати

йому належний час. Тільки намальовані на її борту зуби або

прикріплений зовні акулячий плавець завбільшки з будинок міг

би надати кораблю очевиднішої або ефективнішої здатності

навівати відчуття загрози.

І це добре, бо направду корабель був старезним мотлохом, який модернізували де змогли. У справжньому бою їх би просто

розібрали на атоми. Бугай кинув косий погляд на Ешфорда.

Капітан високо задер підборіддя, в його очах світилася гордість.

Бугай закусив губи.

Останні грами ваги розчинилися, коли платформа, на якій

вони перебували, підлаштувалася до спокою «Бегемота». Один

із дальших будівельних мехів спалахнув білим огнем сонця. Там

щось зварювали.

— Скільки ще до відльоту? — спитав Ешфорд.

— Три дні, — відповів Фред.

— У звіті інженерів орієнтовно йшлося про десять, —

здивувався Бугай. — Роботи продовжимо вже в польоті?

— Такий був план.

— Бо можна було би ще затриматися тут на пару днів, доробити все на верфі, а потім надолужити в польоті

й потрапити туди в ті самі строки.

Запанувала некомфортна тиша. Бугай чекав на таке, але мусив

це сказати.

— Комфорт і моральний стан екіпажу потребують не меншої

під тримки, ніж сам корабель, — відповів Фред, дипломатично

жонглюючи словами. Бугай знав його досить довго, щоб розчути

це. «Поясани погано переживуть жорсткий старт». — Крім того, роботу простіше буде виконувати за меншої сили тяжіння.

Бугаю, це оптимальні цифри. Виліт за три дні.

— Хіба це проблема? — запитав Ешфорд.

Бугай ідіотськи всміхнувся, як і завжди робив, коли хотів

рубати правду і при цьому не вляпатися в проблеми:

— Ми, наче братки, збираємося повикаблучуватись перед

Землею та Марсом у той час, як Кільце викидає свої страшні

й загадкові інопланетні коники. У нас екіпаж, який не пройшов

злагодження. Корабель, наполовину збудований з уживаних

частин. І дефіцит часу на те, щоби все це якось упорядкувати.

Звісно же, це проблема. Але нам її все одно не розв’язати, тому

ми однаково зробимо, як задумали. У гіршому разі просто всі

помремо.

— Який оптимізм, — несхвально мугикнув Ешфорд. Бугай

тільки ширше всміхнувся та знизав плечима.

— Рано чи пізно це має статись.

* * *

кімнати, висока стеля, персональний туалет