Читати книгу - ""Мелодія душі", Дроянда"

Час минав швидко, і їхні стосунки з Олексієм ставали все міцнішими. Зенеїда відчувала, що музика, яку вони творили разом, не тільки проникала в душу, а й допомагала розкрити справжню глибину почуттів. Вона більше не могла розділити ці два світи — музику та кохання. Вони стали невід’ємною частиною одне одного, як два голоси, що переплітаються в один чудовий спів.

Одного вечора, під час репетиції до великого концерту, Олексій знову запросив Зенеїду на прогулянку після роботи.

— Зенеїдо, — почав він, коли вони йшли парком після тренувань. — Я думаю, що настав час зробити наступний крок. Ти готова?

В її серці прокотилася хвиля хвилювання. Вона знала, що Олексій ніколи не робить поспішних кроків, і це було важливо для нього, тому її серце відчуло, що цей момент особливий. Вона зупинилася і подивилася на нього.

— Що ти маєш на увазі? — запитала вона.

— Ми багато працюємо, багато досягли, і я не хочу більше відкладати... Мене цікавить не лише наша музика, а й те, що буде далі. — Він зробив паузу і взяв її за руку. — Зенеїдо, я хочу, щоб ми створювали музику разом не тільки на сцені, але й в нашому житті. Я хочу бути твоїм партнером не лише в музиці, але й у всьому.

Зенеїда відчула, як її серце прискорилося. Вона зрозуміла, що цей момент змінює все. Він не просто був її колегою і другом — він став тим, хто розумів її найглибше, хто підтримував її в кожному її прагненні.

— Я теж хочу цього, Олексію, — відповіла вона, обережно пригортаючи його до себе. — Я готова разом творити нашу мелодію життя.

Вони стояли на мосту, під зоряним небом, і, як музика, яка не має кінця, їхні стосунки ставали глибшими з кожним новим днем.

Кілька тижнів по тому, після численних репетицій, концерт наближався, і Зенеїда відчула, як хвилювання змішуються з радістю. Цей концерт був для неї більше, ніж просто виступ — це був момент, коли вона повинна була показати все, чому навчилася, і що значить для неї ця музика.

Коли вони вийшли на сцену, світла яскраво засвітили, і Зенеїда відчула, як її серце почало битися в унісон з музикою. Олексій поглянув на неї, і вона побачила в його очах підтримку і впевненість. Разом вони створювали не просто виступ, а щось справжнє — їхню історію, їхню музику.

Зенеїда почала співати, і кожна нота стала для неї важливою. Її голос відображав все, що вона відчувала: любов, тривогу, надію. Музика стала її мовою, через яку вона могла висловити всі свої почуття до Олексія, до життя, до свого шляху.

Коли вони закінчили виступ, зал вибухнув аплодисментами. Зенеїда стояла на сцені, вдячна за кожен момент, за кожну пісню, за кожну людину, яка була частиною її подорожі. Олексій підійшов до неї і, посміхаючись, прошепотів:

— Це було чудово. Ти дивовижна, і твій голос — це справжній дар.

Вона усміхнулася і поглянула на нього з ніжністю.

— Ми зробили це разом, Олексію. Це була наша музика

Їхні погляди зустрілися, і Зенеїда знала, що це тільки початок їхнього шляху — шляху, який вони йшли разом, розуміючи одне одного з кожним кроком, з кожною мелодією. Їхнє перше кохання стало найкращим виступом їхнього життя — виступом, який тривав у їхніх серцях назавжди.

Кінець