Читати книгу - "Відродженя острова, Серена Давидова"

На сходах він зіткнувся з королевою, яка саме піднімалася нагору. Лише на мить зупинившись, він мовчки поцілував її в щоку, ніби це був звичний ритуал, і не сказавши ні слова, знову кинувся вперед.

Король залишився стояти в дверях кабінету, дивлячись услід синові. На його обличчі застиг вираз розчарування й втоми — він явно не очікував, що їхня розмова закінчиться так.

— Ви знову посварилися? — Засмучено запитала королева.

— Не повіриш, навіть не думав його сварити, хоча було за що. Але його поведінка вивела мене з себе, і я зірвався, — поцілувавши свою дружину в губи, король провів її в середину кабінету і розповів, чому їх син так раптово спилив і вилетів, як ошпарений.

— Знаєш, ти міг би пояснити все м'якше, — мовила жінка. — Я ж казала, що потрібно було все розповісти раніше. А ти ж запевнив хлопця, що то все казочки.

— Так, я знаю. Я відкладав все до останнього, і тепер сам буду пожинати результат своєї мовчанки, — король нервово пройшовся по кабінету, сів у крісло, де так солодко вночі спав рудий кіт. — Трясця! — Згадавши нічного гостя король підскочив, і почав зазирати собі за спину.

— Що трапилося? — Перелякалася королева, підвелася і швидко підійшла до чоловіка, у якого одяг нижче спини був весь в рудій шерсті її улюбленого кота.

— Твій кіт трапився, — королева весело розсміялася, щиро так від всього серця.

***

Розмова з батьком додала ще більше вогню у їх стосунки. Рагнальд не міг повірити, що його батько приховував від нього таку важливу інформацію. Значить, всі ті казочки про королівську родину — це правда. А в дитинстві батько казав, що це лише вигадки. Звісно, коли Горм розповів історію про заміський дім, Рагнальду було три чи чотири роки. Він не пам’ятав достеменно, але добре знав, що тоді, будучи малим, злякався, що його батько піде помирати в їх заміський будинок, який люди називали «Останнім притулком королів».

Рагнальд ніколи не цікавився історією. Коли хранителі знань займалися його навчанням, він завжди засинав на заняттях з історії. Тепер же він зрозумів, що, можливо, варто було б хоча б вивчити історію свого роду, і не потрапив би в таку ситуацію. Минулого вже не виправиш. А от майбутнє можна змінити. Тому принц направився прямо до дому Сігурда, який мав карту шляху до Дракнесу. Щоб остаточно підвередити свою участь в подорожі.

— Теплого ранку, — після легкого стуку Рагнальд зайшов в дім і привітався з тіткою Оллі яка клопотала біля столу. Хлопцю завжди раділи в домі керівника порту.

— О, наш принц! — ці слова тітки Оллі звучали так тепло, що на серці Рагнальда стало тепліше. І образа на батька трохи відступила.

— О, так, наш принц, — протягнув Сігурд з насмішкою, викликаючи лише роздратування і бажання надіти тарілку на голову своєму другові.

— Проходь, хлопчику, ми якраз снідаємо. Будеш теплого молока?

— Так, тітко Оллі, дякую вам, — відповів він і пройшов до столу привітатися з головою родини і присів на пустий стілець старшого сина родини, який зазвичай залишався порожнім, відколи Бйорн вирушив у плавання.

Після веселих розмов за сніданком кожен розійшовся в справах. Тітка Оллі з Лів направилися на поле для підготовки столі для ритуалу очищення. А Свен батько Сігурда направився в порт, хлопці пішли в кімнату синів.

— І чому тебе принесло так рано? — Сігурд не любив ходити колами і завжди питав прямо.

— Та батько розповів мені дуже гарні новини з самого ранку.

— І ви знову посварилися? — буркнув Сігурд.

— А як тут не посваритися? Мене збираються женити!

— О, це так новина. І хто ж ця щасливиця? — Сігурд аж сів рівніше від таких новин.

— Не маю гадки. Якась там донька когось там, — покривлявся принц.

Двері кімнати відчинилися. На порозі стояв Рагнар, запиханий і з червоними щоками.

— Ти чого тут прохолоджуєшся? — Гнівно подивився на принца хлопець.

— А де я повинен бути? — Рагнальд не розумів, чому друг так поспішав і що трапилося.

— Дурень! Зараз розпочнеться ритуал очищення, а ти тут розвалився.

— Та ти ж, як вітром здуло з голови! — В поспіху всі троє одночасно кинулись до дверей, та застрягли в дверях.

Принц геть забув про ритуал — новини, які король вивалив на нього з самого ранку, витіснили всі інші думки. Тому Рагнальду довелося щодуху бігти до головної дороги, що вела до Крову. Білу сорочку, яку приніс Рагнар, довелося одягати вже в дорозі. А от вишитий пояс, яким слід було підперезати сорочку, десь загубився. Принц вже відчував: «виховна розмова» неминуча — мати обов’язково пригадає це.

Коли попереду показався натовп людей, хлопці вирішили змінити свою траєкторію бігу. Адже пробиратися через таку кількість людей буде надзвичайно складно. Діставшись Крову, вони зупинилися за кутом будівлі, спостерігаючи, як перед брамою зібралися люди, багато людей, якщо бути чесними. Всі чекали на королівську родину для відкриття Брами Крову та проведення ритуалу очищення перед посівом.

На початку вулиці з’явилася процесія королівської родини, тому Рагнальд обережно почав прокрадатися через натовп, що стояв ближче до будівлі. І коли процесія наблизилася до нього, він плавно влився в неї, ніби завжди був частиною цього.