Читати книгу - "Відродженя острова, Серена Давидова"

***

Сігурд прокинувся ще до світанку, коли навколо панувала густа й спокійна темрява. Його внутрішнє занепокоєння та постійні думки про Дракнес не давали йому спокою. Він чув, як у темряві тишу порушували лише далекі звуки ночі, а у його голові вирували думки, що не давали йому відпочити. Встав і попрямував до свого таємного сховку. Тут, серед старих карт, дитячих скарбів і незліченних паперів, він ховав єдину карту шляху до Дракнесу.

Уважно оглянувши її, він порівняв її з картами зірок, які добре знав. Його рука тремтіла від хвилювання — кожна позначка на карті була важливою, вона могла змінити його долю.

"Це не просто карта", — подумав Сігурд, скоса поглядаючи на витончені лінії та позначки. — "Це шлях, що веде мене до чогось більшого. До того, що змінить усе". Відчуття, що ця карта — ключ до його майбутнього, пронизувало його, наче холодний вітер. Згадуючи ранні роки, коли він годинами сидів, вивчаючи старі карти, Сігурд відчував, як натхнення наповнює його душу. Кожна лінія, кожна позначка були для нього важливіші за всі багатства світу.

Його серце забилося швидше, коли він подумав про можливі наслідки. "Якщо з нею щось трапиться... Все буде втрачено". Ці думки не давали йому спокою. Він відкинув потребу у сні і вирішив зробити копії карти, аби не було місця для помилок. Заглиблений у роботу, він не помітив, як пройшов час, і як вже почало розвиднятися за вікном.

Легкий стукіт у двері вирвав його з творчого запалу.

— Сіг, пора снідати, — почув він знайомий голос маленької Лів, що заглянула до кімнати. Її світлі очі блищали від цікавості, і її вуста розтяглися в усмішці.

Сігурд підняв голову, лише на мить відриваючись від карт, і ледь помітив, як вона безшумно підкралася до його стола. Вона була молодшою за нього на тринадцять років і була радістю їхніх батьків після двох синів.

— Мені залишилося тільки домалювати хвіст дракона, і я прийду, — відповів він, не відриваючи погляду від карт.

Лів, не витримавши цікавості, тихо підкралася ближче і спробувала зазирнути через його плече.

— Іди сюди, — промовив Сігурд, показуючи сестрі на свої коліна. Лів миттєво вмостилася у нього на руках, відчуваючи знайомий запах його одягу і теплоту його тіла. Це було те, що завжди давало їй відчуття безпеки.

— Я зробив копію карти шляху на Дракнес, — пояснив він, виводячи перед нею дві карти, і вказав на тонкі лінії, які йому вдалося відтворити. — В копіюванні важливо не помилитися, бо навіть найменша помилка може призвести до непоправних наслідків.

Лів уважно розглядала карти, не зводячи з них погляду. Коли вона підняла очі на брата, її погляд був не тільки цікавим, а й серйозним, як завжди, коли вона розуміла важливість справи.

— Можна оцінити? — запитала вона, піднявши брови так, як це вміла робити тільки вона.

Сігурд мовчки кивнув, відчуваючи на собі її погляд.

Лів зосереджено порівняла карти, а потім вигукнула:

— Вони однакові!

— Я старався, — гордо промовив Сігурд, дивлячись на сестру, котра була очевидно вражена.

— Ходімо снідати, а то мама буде злитися, — нагадала Лів, встаючи з його колін і відриваючи його від карт.

Вони разом попрямували до загальної кімнати, де вже був накритий стіл для сніданку. Всі в домі знали, що їсти слід було вчасно, інакше мати, яка не терпіла запізнень, неодмінно зробить зауваження. Іноді навіть могла залишити без сніданку тих, хто не дотримувався правил.

***

Поки королева була зайнята своїми справами, король вирішив розбудити свого наслідника і привести його на ранішнє обговорення, яке мало призвести до кінцевого затвердження планів обробки землі та посівів. Коли він увійшов у кімнату, перед ним постала зовсім інша картина, ніж була вночі. Повсюди валявся одяг та чоботи, хоча ще ввечері кімната була чиста. Король миттєво зрозумів, що його обдурили, і все, що він бачив напередодні вночі, виявилось лише виставою. Значить його син гуляв до пізньої ночі і повернувся тільки перед тим як король вночі навідався до кімнати.

— Прокидайся! — Голосно промовив король добре поставленим голосом. На що син лише відмахнувся і перевернувся на інший бік.

— Нас чекають справи. Перед радою мені потрібно обговорити з тобою дещо.

— Батьку, які справи? До ритуалу очищення ще є час, — буркнув принц, не відкриваючи очей.

Король розкрив штори, і сонячне світло залило кімнату.

— До очищення потрібно ще купу справ переробити, тому піднімайся і ходімо, — король хмуро дивився на безлад, який учинив Рагнальд, роздягаючись.

— Ти можеш дати мені спокій? — роздратовано буркнув принц, не бажаючи вставати.

— Через три роки ти станеш королем, а в твоїй голові тільки гуляння, — відповів король з незадоволенням.

— Батьку, ти добре виглядаєш і можеш правити ще багато років— все ж таки, розмова з батьком не дала йому знову заснути, тому Рагнальду довелося піднятися.

— Чекаю тебе в кабінеті. Хочу тобі дещо розповісти, — і король вийшов, досягнувши бажаного.

Розмова в кабінеті не склалася, і гнів короля відлунював навіть за межами другого поверху. Двері рвучко відчинилися, і розгніваний принц вибіг у коридор. Його стрімкі кроки та стиснуті кулаки не здивували нікого — всі знали, що розмови з батьком рідко закінчувалися мирно.