BooksUkraine.com » Фантастика » Янтарне скло 📚 - Українською

Читати книгу - "Янтарне скло"

160
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Янтарне скло" автора Філіп Пулман. Жанр книги: Фантастика / Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 139
Перейти на сторінку:
Ліро?

На це вона відповісти не могла.

— Гадаю, я сплю й бачу сни, — це все, що вона змогла сказати.

За спиною Роджера вона бачила десятки й сотні інших духів, вони, збившись докупи, прислуховувалися до кожного слова.

— А та жінка? — спитав Роджер. — Сподіваюся, вона не вмре. Сподіваюсь, що вона житиме якомога довше, адже якщо вона прийде сюди, тут ніде буде сховатися, і ми назавжди опинимося під її владою. Єдине, що тішить мене у власній смерті, — це те, що її тут немає. Проте я знаю, що одного дня вона опиниться тут…

Ліру це збентежило.

— Гадаю, я бачу сон, і я не знаю, де вона зараз, — промовила дівчинка. — Вона десь поруч, але я не можу…

4

Ама та кажани

В Ами, дочки пастуха, весь час стояв перед очима образ сплячої дівчинки — вона ніяк не могла викинути його з голови. Вона на жодну мить не засумнівалася у правдивості того, що повідомила їй пані Кольтер. Поза всяким сумнівом, чаклуни існували, і цілком можливо, що один із них наклав на дівчинку сонне закляття — а мати як може піклується про свою дитину. Ама відчувала до чарівної жінки з печери та її зачарованої дочки захоплення, що межувало з обожненням.

Щойно їй випадала нагода, вона приходила до долини спитати, чи не потрібно чогось пані Кольтер, або просто побалакати з нею та послухати її розповіді — жінка знала чимало чудових казок. Ама все сподівалася знову побачити сплячу, але їй пощастило лише одного разу, й вона вирішила, що, мабуть, більше це ніколи не трапиться.

І весь час, поки вона доїла овець, чесала та сукала їхню вовну чи терла ячмінь, щоб спекти хліб, дівчинка невпинно думала про накладені чари та про те, чому це могло статися. Пані Кольтер ніколи не розповідала їй про це, і її уяву ніщо не стримувало.

Одного дня вона взяла декілька медових коржів і вирушила у тригодинну подорож стежкою, що вела до монастиря Чо-Лун-Се. Завдяки терпінню, лестощам та за допомогою коржів вона умовила воротаря пропустити її до великого цілителя та мудреця Падзіна-Тулку, котрий лише рік тому зупинив епідемію білої лихоманки.

Ама увійшла до келії великої людини, низько вклонилася та якомога смиренніше запропонувала їй останній медовий корж. Деймон-кажан ченця злетів у повітря й почав кружляти навколо неї, страшенно налякавши її власного деймона Куланга, котрий, ховаючись, забився їй у волосся. Але Ама змусила себе стояти нерухомо та чекати, доки Падзін-Тулку заговорить із нею.

— Що тобі, дитино? Кажи, — промовив старий. Його довжелезна сива борода рухалася з кожним його словом.

У напівтемряві, що панувала в келії, дівчинка бачила лише бороду та блискучі очі ченця. Його деймон нарешті всівся на балку в нього над головою та застиг, і Ама сказала:

— Падзіне-Тулку, я хочу набути мудрості. Я хотіла б дізнатися, як накладати чари та заклинання. Ви можете мене навчити?

— Ні, — була відповідь. Дівчинка була готова до цього.

— А ви можете дати мені ліки від однієї недуги? — покірливо спитала вона.

— Можливо. Проте я не скажу тобі, з чого вони складаються. Я можу дати тобі ліки, але не відкрити таємницю.

— Добре, дякую, це буде велике щастя для мене, — сказала дівчинка, декілька разів поклонившись.

— Що це за недуга і хто хворий? — запитав старий.

— Це сонна хвороба, — пояснила Ама. — Вона вразила сина двоюрідного брата мого батька.

Дівчинка змінила стать хворого на той випадок, якщо цілитель чув про жінку з печери, і це, звичайно, було дуже розумно.

— А скільки хлопцеві років?

— Він на три роки старший від мене, Падзіне-Тулку, — навмання сказала Ама, — отже, наразі йому дванадцять. Він усе спить і спить та ніяк не може прокинутися.

— А чому до мене не прийшли його батьки? Чому вони послати тебе?

— Тому що вони живуть на дальньому кінці нашого селища, і вони дуже бідні, Падзіне-Тулку. Я почула про хворобу свого родича лише вчора та вирішила звернутися до вас за порадою.

— Мені слід ретельно оглянути пацієнта та з'ясувати розташування планет на той час, коли він заснув. Такі речі не можна робити поспіхом.

— Тож ви не дасте мені ліки для нього?

Деймои-кажан чорною блискавкою злетів зі свого сідала та почав мовчки метушитися по кімнаті — надто швидко, щоб Ама змогла устежити за ним. Але яскраві очі цілителя ні на мить не відривалися від деймона, і коли той знову повис догори ногами на балці та загорнувся у свої чорні крила, старий підвівся й почав переходити від полиці до полиці, від глечика до глечика та від коробочки до коробочки, тут беручи ложку якогось порошку, там додаючи до нього щіпку трав. Амі навіть здалося, що цілитель пересувався достеменно тією траєкторією, котрою за мить до цього літав кажан.

Падзін-Тулку висипав усі інгредієнти до ступки та перетер їх, при цьому бурмочучи собі під ніс якесь заклинання. Потім він постукав товкачиком по краю ступки, оббивши з нього залишки зілля, дістав пензлик і чорнило та вивів на аркуші паперу якісь символи. Коли чорнило висохло, старий висипав увесь порошок на напис і швидко згорнув папір у маленький прямокутний пакунок.

— Хай вони насипають потрохи порошку в ніздрі сплячої дитини щоразу, коли вона вдихає, — сказав він дівчинці, — і вона прокинеться. Слід робити це дуже обережно: якщо насипати забагато, вона задихнеться. Скористайтесь для цього найм'якішим пензликом.

— Дякую, Падзіне-Тулку, — промовила Ама, взявши пакунок та поклавши його до кишені нижньої спідниці. — Шкода, що в мене немає ще одного коржа.

— Одного досить, — відповів цілитель. — Тепер іди, і коли ти прийдеш наступного разу, розповідай мені всю правду, а не її частину.

Дівчинка низько вклонилася, щоб приховати свою зніяковілість. Залишалося сподіватися, що вона не видала забагато правди.

Наступного вечора Ама квапливо йшла до долини, несучи з собою солодкий рис, загорнений у великий листок тропічної вишні гині. Їй так і кортіло розповісти жінці, що вона зробила, віддати їй ліки та вислухати від неї похвали та слова вдячності, але, звичайно, понад усе дівчинці хотілося подивитися, як зачарована спляча прокинеться та заговорить із нею. Вони могли б стати подругами!

Але, вийшовши з-за повороту стежки, вона не побачила ні золотавої мавпи, ні жінки, що зазвичай терпляче сиділа біля входу в печеру. Нікого! Останні кроки дівчинка здолала бігцем, налякана думкою, що вони могли піти геть — але стілець, на якому сиділа жінка, її начиння для приготування їжі та все інше залишилося на

1 ... 11 12 13 ... 139
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янтарне скло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янтарне скло"