Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

За золотий ланцюг; вам чути дзвін?

Адріана

Дзвенить ланцюг?

Дроміо Сіракузький

Ні, ні, я мушу йти.

Пробило дві, як я його покинув,

А щойно дзвін пробив одну годину.

Адріана

Що, час назад біжить? Оце новини!

Дроміо Сіракузький

Тікає, бач, як стражника зустріне.

Адріана

Заборгувавсь? Покинь невчасні жарти!

Дроміо Сіракузький

Так, час банкрот, він винен більш, ніж вартий.

Крім того, він ще й злодій: кожен знає,

Що час крадеться, день і ніч тікає.

Раз винен він, і краде, і стражника зустріне,

То як він не відстане за день хоч на годину?

Повертається Люціана з гаманцем.

Адріана

Ось гроші, Дромйо; заплати хутчій,

Щоб випустили пана на поруки.-

Тяжкі думки розбили спокій мій,

Думки, що тішать і беруть на муки.

Виходять.

Майдан.

Входить Антіфол Сіракузький.

Антіфол Сіракузький

Кого б я не зустрів - усі мене

Як давнього вітають друга, й кожен

Мене тут називає на ім’я.

Той пропонує золото мені;

Той просить завітати до господи,

А той за ласку дякує мені;

Той пропонує в себе щось купити.

Якийсь кравець мене закликав щойно

В свою крамницю й показав шовки,

Що він для мене начебто замовив,

І мірку з мене зняв. О, слово честі,

Я певен, що це чарівницькі штуки,

Що діють тут лапландські чаклуни. 18

Входить Дроміо Сіракузький.

Дроміо Сіракузький

Пане, ось золото, по яке ви мене посилали. О!.. А де ж ви поділи образ старого Адама в новому вбранні?

Антіфол Сіракузький

Що це за золото? Про якого Адама ти говориш?

Дроміо Сіракузький

Я говорю не про того Адама, котрий стеріг рай, а про того, котрий стереже тюрму: про того, що вбраний у шкуру теляти, зарізаного для блудного сина; про того, що йшов за вами, пане, наче злий дух, і хотів позбавити вас волі.

Антіфол Сіракузький

Я не розумію тебе.

Дроміо Сіракузький

Не розумієте? Все ж ясно, як божий день. Я кажу про того, що, ніби віола, у шкіряному футлярі ходить; про молодця, пане, який тільки-но де побачить чоловіка, так відразу й лясне його по плечі та й запроторить у буцегарню на відпочинок; про того, пане, що завжди зглянеться на чоловіка, що розорився, і надасть йому довгочасний притулок; про того, що своїм ціпком учиняє більше подвигів, ніж мавр своїм списом.

Антіфол Сіракузький

Що? Ти кажеш про дозорця?

Дроміо Сіракузький

Атож, пане, про начальника всієї варти; про того, що примушує людей платити борги; про того, який чомусь завжди думає, ніби люди тільки те й роблять, що збираються лягати спати, і через те бажає кожному: «Пошли вам, боже, добрий відпочинок!»

Антіфол Сіракузький

Годі-бо, добродію, нехай відпочинуть і ваші жарти. Ну, що? Чи знайшов ти який корабель, що вирушає звідси вночі? Чи зможемо ми виїхати?

Дроміо Сіракузький

Ой пане, та я ж уже казав годину тому, що барка «Швидкість» вирушає звідси вночі; але вас затримав дозорець і примусив чекати на баркасі «Зволікання». Ось ангели, що мають вас урятувати, 19 по них ви мене посилали.

Антіфол Сіракузький

Мій хлопець у нестямі, я - також;

Ми тут блукаємо в якійсь омані;

О добра сило, винеси нас звідси!

Входить куртизанка.

Куртизанка

Приємна зустріч, пане Антіфоле!

Я бачу, ви знайшли золотаря.

А де ж ланцюг, який ви обіцяли?

Антіфол Сіракузький

Геть, сатано! Не спокушай мене!

Дроміо Сіракузький

Господарю, невже ця мадам сатана? ...

Антіфол Сіракузький

Це - диявол.

Дроміо Сіракузький

Ні, багато гірше: вона - дияволиця і сюди з’являється в подобі легковійниці; ось чому, коли дівчина скаже: «Хай мене бог покарає!» - то це однаково, що вона просила б у бога, щоб він зробив з неї легковійницю! Адже ж так і записано, що вони завжди з’являються чоловікам, як світлі ангели, а світло буває від вогню, а вогонь пече; ergo 20 і об легковійницю завжди можна обпектись. Не підходьте близько до неї.

Куртизанка

І ваш слуга, і ви такі веселі...

Ходім до мене,- нас там жде вечеря!

Дроміо Сіракузький

Пане, якщо ви підете з нею, то вам можуть подати страву, яку доведеться їсти ложкою, а через те запасіться довгою ложкою. 21

Антіфол Сіракузький

Навіщо, Дроміо?

Дроміо Сіракузький

Бо хто їсть з дияволом, той конче мусить мати довгу ложку. Адже так прислів’я каже.

Антіфол Сіракузький

Геть, геть, дияволе! Навіщо ти

Мені говориш про вечерю? Ти

Така ж, як всі тут в місті, справжня відьма.

Облиш мене, тебе я заклинаю.

І йди собі!

Куртизанка

Віддайте перстень мій,

Що в мене ви взяли, або ланцюг,

Що за рубін пообіцяли дати.

І я вас більш не буду турбувати.

Дроміо Сіракузький

Дияволи, буває, вимагають

Обрізок нігтя, волосинку, шпильку,

Горішок, краплю крові, кістку з вишні,-

Якусь дрібничку; а оця жаднюща

Націлилась на золотий ланцюг! -

Ой, стережіться, пане! Як дасте,

То загримить тим ланцюгом диявол

І нас обох на смерть перелякає.

Куртизанка

Прошу вас, сер, віддайте перстень мій,

Або ланцюг; мене пограбувати

Ви ж не збираєтесь, я сподіваюсь?