Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

– Дякую, що погодилися зустрітися, – холодно сказала, щоб перервати гнітюче мовчання, яке змушувало нервувати ще сильніше. – Не хочу довго забирати ваш час. Так що, сподіваюся, вирішимо справу швидко...

Одразу замовкла, варто було йому піднятися зі стільця. По тілу прокотилося зрадницьке тремтіння, а серце закалатало немов скажене. Але ще гірше стало, коли Яров, не кажучи ні слова, повільно наблизився.

Мені довелося задерти голову, щоб подивитися йому в очі. Нахлинуло відчуття власної нікчемності і слабкості, а такі відчуття я ненавиділа. Навіть ходила на курси самооборони, щоб стати сильнішою. Від цього чоловіка більше, ніж від когось іншого з тих, кого зустрічала у житті, йшло відчуття сили і небезпеки.

Видан схилився наді мною, не перериваючи зорового контакту, внаслідок чого стало не по собі ще більше. Коли ж він повільно провів носом по моїй щоці, опускаючись до шиї, серці і зовсім мало з грудей не вистрибнуло. А з тілом знову почало творитися щось неймовірне. Такий потужний відгук, що мої ноги немов би перетворились на кисіль. Я зціпила зуби, а потім з останніх сил промовила:

– Що ви собі дозволяєте?

– Нічого з того, на що не маю права, – губи альфи ворухнулися в іронічній посмішці.

А це взагалі ні в які рамки не лізе! Я вже підбирала слова, щоб висловити весь ступінь мого обурення, коли Яров більш миролюбно додав:

– Запаху інших чоловіків від тебе не відчуваю. Це добре!

У мене навіть щоки запалали від сорому та обурення. Так за яким правом він так зі мною поводиться?! І взагалі, моє особисте життя стосується лише мене! Його воно повинно цікавити менш за все. Нехай навіть в останній рік у мене взагалі нікого не було. Та й до цього інтимні відносини були нерегулярними і несерйозними. Але Ярова це взагалі не стосується!

Обурення застрягло в горлі, коли Видан відсторонився від мене і знову повернувся за стіл.

– Сідай, – спокійно звернувся до мене.

Намагаючись впоратися з тремтінням, яке й не думало вгамовуватися, я сіла в крісло навпроти столу і нервово закинула ногу за ногу. Руки теж схрестила на грудях, немов би інстинктивно захищалась від пронизливого до запаморочення погляду цього чоловіка.