Читати книгу - "Невипадково, Стейсі Браун"

Я подивилась на ключі в своїй руці й нарешті зрозуміла, що мені слід робити далі. Відчинивши двері, я повільно зайшла до квартири та ввімкнула світло. Вуста нестерпно палали і я торкнулась їх пальцями. «Його губи були тут…» - промайнуло в моїй голові. Досі відчуваючи його мускатний аромат на собі я була впевнена, що забуду цей поцілунок нескоро. Як взагалі можна таке забути якщо моє тіло й досі не слухається й прагне продовження. «Стоп!» - зупинила я сама себе, - «Яке продовження? Нікі, ти з’їхала з глузду!»

Знімаючи верхній одяг, я лише зараз помітила, що досі була в його піджаку. «А може він зараз повернеться за ним?» - промайнуло в думках. Я кинулась до дверей, відчинила їх та виглянула в коридор. Там нікого не було, і це трохи мене засмутило, тому що надія на те, що він повернеться, змушувала моє серце битися частіше.

Я зайшла назад в квартиру й почала роздягатись, але думки про нього не полишали мене. Передивляючись цей вечір раз за разом в своїй голові наче фільм я усвідомлювала, що для нього це була лише гра. Мабуть йому вже наскучила його подружка й він вирішив розважитись. Він одразу сказав мені, що йому потрібно і він це отримав. Як так вийшло, що я намагаючись провчити його зачинивши двері перед носом, натомість віддалась в його владу без найменшого супротиву. Образа й розчарування в самій собі – ось що я відчувала зараз. Я так була зла на себе, що не зупинила його, що не провчила цього нахабу. Чому дозволила командувати собою? Чому не відштовхнула, не зупинила й навіть нічого не сказала після того поцілунку? В голові промайнула думка, що насправді я цього хотіла. Але усвідомлення цього мене налякало, й я хотіла викинути це з голови.

Роздягнувшись, я ввімкнула воду в ванній. Зараз мені хотілось зануритись в гарячу воду й розслабитись. Можливо це допомогло б мені знову відчути своє тіло. Після обіймів Беннета воно продовжувало погано слухалось мене, ніби воно підкорювалось не мені, а йому. І це шалено дратувало. «Хто він такий і що відбувається зі мною коли я з ним?» - думки про нього знову заповнили мою голову. Але тут я зрозуміла, що ми зовсім не знаємо один одного. Я не знаю його повного імені, номеру телефону, тому дуже малоймовірно що ми ще колись зустрінемось в цьому великому місті. І це мене засмутило. Єдине, що дає надію це те, що він знає де я живу. Хоча можливо йому не цікаво продовжити наше знайомство. Скоріш за все для нього це був лише веселий вечір і він уже й забув про мене. З цими думками я близько півгодини просиділа в ванній.

Гаряча вода дійсно допомогла. Моє тіло розслабилось і вже трохи хотілось спати. Але я вирішила перевірити телефон. Було два пропущених виклики від Сем. На годиннику вже було майже дванадцята, але останній виклик від неї був лише 10 хвилин тому, отже навряд чи вона зараз спить. І я вирішила їй подзвонити. Після кількох гудків вона відповіла:

- Нікі, що сталось? Ти налякала мене своїм повідомленням! – на задньому фоні грала музика і я зрозуміла, що зараз моя подруга не вдома, а насолоджується нічним життям міста.

- Ну, твій друг, м’яко кажучи, мені не до вподоби.

- Оо, дівчинка моя, все настільки погано?

- Ні, але Мартін тут ні до чого. Мій вечір врятувала інша людина.

Після недовгої паузи Сем продовжила розпитувати:

- Хто це? З вами ще хтось був?  Нікі, чому я повинна витягувати з тебе всю інформацію?

- Сем, це довга історія. Краще я тобі завтра все розповім.

- Добре! Але завтра за карамельним лате ти мені розповіси все в подробицях! – вимогливим тоном сказала подруга.

- Домовились! – я засміялась від її слів.

- Добре, тоді я побігла бо пропущу все найцікавіше. До речі, я зараз в новому клубі, про який ми вчора розмовляли. Тут так круто! – захоплено розповідала подруга, - Наступного разу ми повинні відвідати його разом!

- Звичайно, а з ким ти зараз?

- З Томом.

- О, невже тобі вдалось витягти кудись свого кімнатного хлопчика?

- Сама не знаю як так вийшло, - весело засміялась Сем, - він сказав, що йому тут подобається. Отож все не так і погано.

- Рада це чути. Тож повеселіться там.

- Окей. Побачимось завтра, Нікі. Цілую.

- Цілую. Бувай.

Після розмови з подругою я лягла в ліжко, але думки про Беннета ніяк не хотіли мене відпускати. Як може незнайома людина змусити мене думати про себе безперестанку? Мої роздуми хитало зі сторони в сторону наче корабель під час шторму. З одного боку, мені так хотілось, що наша сьогоднішня зустріч була неостанньою. Мені хотілось дізнатись його краще, до того ж спогади про наш поцілунок весь час спливали в моїй пам’яті й обпалювали мої губи. З іншої сторони, я розуміла, що він не з тих чоловіків, хто шукає серйозні відносини. Жінки для нього лише іграшки й спосіб задовільнити своє самолюбство. А з такою зовнішністю як у нього проблем з пошуком жінки бути не може.

І тут до мене нарешті дійшла думка. Ось як воно працює! Чим більше ти в собі впевнений, чим більше ти харизматичний та наполегливий, тим більше жінок впадуть до твоїх ніг. Хоча не можна забувати і про зовнішність, і про внутрішню сексуальність, яка ніби магніт притягує представниць протилежної статі. Ось і я потрапила в його тенета. Лежу й не можу перестати думати про нього, хоча взагалі на побачення я йшла з іншим чоловіком.