Читати книгу - "Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю, Радек Рак"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
XIII. ПРО РАДИ НЕ РАДИ
Повідають, що Старий Мишка знався на справах з-поза світу й не раз бував дуже помічний, коли кого-небудь діймала змора або переслідували духи; не тоді, однак, коли його самого мучили камені в міхурі. Коли Куба через кілька днів розповів йому про все, він лиш прикрикнув на нього:
— А що б то вона мала робити в лісі? Якби то справді була вона, то кружляла б навколо хати або сиділа дибуком на комині й вила. Або волочилася б по цвинтарю, бо деякі жиди теж начебто мають душі, тільки менші й трохи хворовиті; ну, а з неї була добра дівчина, то чому б мала не мати. А може, ти всього лиш русалку бачив. Дивно тільки, що зараз, а не навесні. Може, є й осінні русалки, хто його знає. Помолися краще або занеси до костелу на пожертву крейцера, щоб лихе відійшло.
Так сказав Старий Мишка. Добряче ковтнув наливки на камені, розкопав барліг і ліг спати, бо вечір уже прошив мороком. А Кубі думка про похід до костелу видалася раптом такою огидною, що його аж занудило; зрештою, і крейцера він не мав, а якби мав, то напевно знайшов би для нього інший ужиток.
Вийшов надвір покурити махорки й заспокоїти думки. Йому здавалося, що він бачить дівчину в білому десь у полях за селом, ближче, ніж останнім разом. Зморгнув кілька разів, і постать зникла. На смерканні різні речі ввижаються, сказав він собі. І зовсім у це не повірив.
XIV. ПРО ВИГНАННЯ БОЛЮ
Повідають, що коли не допомагають ліки й різне зілля, треба вдатися до інших способів, щоб позбутися болю. Болі-бо входять в людину, як черепаха в коров’яче вим’я, і шукають собі місце, аби там всістися.
Старий Мишка тих болів мав шість. Один біль шарпав, другий штрикав, ще один лупав, наступний рвав, інший нив, а останній тиснув і був з усіх чи не найгіршим, бо хоч і не дуже сильний, зате не втихав ні на мить і найсильніше отруював життя.
Однієї ночі Мишка і Куба вийшли надвір. Йшли і йшли, аж дійшли до церковного саду, де відшукали стару кострубату вишню. Там Старий Мишка роздягнувся догола й наказав вбити у своє тіло шість голок, по одній на кожний біль. Голки він зробив із ребер щупака, бо для чарів не можна брати залізних, а срібних вони не мали. Однією Куба прохромив старому пупа, дві вбив симетрично в заглибини між ключицями й раменами, наступною проколов складку висхлої шкіри на животі над міхуром, там, де починається волосся. П’ятою наскрізь проштрикнув мошонку, а останню глибоко ввігнав у литку.
Мишка, отуманений відваром з полину й копитняка, майже не відчував болю. Куба протягнув у вічка голок дратву, кожну іншої довжини, і прив’язав їх до вишні. Старий підняв руки вгору, почав ходити навколо дерева в такому керунку, в якому сонце мандрує по небу, і наспівувати:
В ім’я Отця, й Сина, і Духа Святого,
Бога у Трійці одного.
Ти ж, біль, маєш шість голів,
Від шостої до п’ятої,
Від п’ятої до четвертої,
Від четвертої до третьої,
Від третьої до другої,
Від другої до першої,
Від першої до ніц,
А ти, болю, в землю хвиц!
Сказавши «хвиц», вирвав у себе Мишка першу голку, оту з пупа. На її кінці звивався біль, куций і потворний, схожий на земледуха або земляного хруща. Істота заквилила, чкурнула геть і зарилася в землю біля коренів вишні.
Старий шабес-гой на цьому не зупинився і далі ходив кругами. По підчерев’ю в нього текла кров.
В ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого,
Бога у Трійці одного…
Після ще одного «хвиц» другий із болів вискочив із тіла, цього разу з-під ключиці. Довго бігав по колу й попискував, приголомшений, як кріт на поверхні, поки Куба не роздушив його постолом.
Так воно йшло, біль за болем. Більшість були схожими один на одного, з багатьма ногами й виглядом нагадували комах. Тільки біль із яєчок нагадував жука або черепаху, круглий і твердий, наче камінець. Останній, отой з литки, мав аж три голови, сичав і пробував кусати.
— Це не кінеццць, нас є більшшше, хссс, хссс! — погрожував він.
Куба прибив його сухою гілкою, але це не поліпшило настрою Старому Мишці. Бо хоча шість болів і були вигнані, але в тілі, видно, справді залишилося їх ще кілька. А кожен знає, що з дев’ятим болем помирають.
Хлопець допоміг старому одягти чисту сорочку й штани, крові не витирали й не перев’язували ран, аби тіло могло очиститися від трутизни, що залишилася після болів. Повернулися до гойхауза вже добре по півночі. Заснули одразу й не помітили дівчини в білому біля плоту господи.
Вранці обидва вибралися до церковного саду. Вишня виглядала, наче спалена, уся чорна й безлиста.
XV. ПРО СЕРЦЕ — ВТРЕТЄ
Повідають, що в ті дні до двору в Седлиськах приїжджало немало шляхетних панів. Поляки, схоже, змовлялися проти Його Милості Кайзера й готували повстання. Воно мало вибухнути спершу у Варшаві, а потім в усіх землях колишньої Речі Посполитої. Так казав Рубін Кольман. Коли Куба ходив зривати плоди терену й шипшини, не раз підглядав за екіпажами, що з’їжджалися до двору. Чужі пани залишалися в Седлиськах на довгі дні. Дворова челядь розказувала, що багато їли й сильно пили, дуже чимось розохочені. Кубі не надто подобалися ці великопанські радості, бо коли дідичі тішаться, то рідко буває від того щось добре для хлопів. Парубка, однак, тягнули до двору інші справи.
Йому здавалося, що тільки він помічає зміни у фільварку, все це надмірне цвітіння, рясноту плодів і розбуялу рослинність. Навіть Старий Мишка, якому стало дещо краще після нічних чарів, відмахувався від нього й казав, що Кубі усе те лише здається. Але йому нічого не здавалося. Він годинами сидів у кущах шипшини, і не раз йому вдавалося угледіти Мальву.
Він часто бачив, як вона прогулювалася по саду в товаристві приїжджих панів, а її обшита мереживом сукня була аж важкою від коштовних каменів; вельможний пан Вікторин не скупилися на подарунки своїй коханці. Іноді Мальва виходила в
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю, Радек Рак», після закриття браузера.
