Читати книгу - "Якоб вирішує любити"

Цей коментар злетів з його уст так хвацько, так ніби він уже не раз випробував його на інших групах. Він обняв мене за плечі й підвів ближче до поля. Тільки тепер я побачив, що воно все розкреслене прямими білими лініями. Ціле поле чотирикутників, десь близько сотні, і всі пронумеровані.

На куті кожного прямокутника в землю був увігнаний стовпчик з прикріпленим на дощечці номером. У кожному прямокутнику лежало по одній віконній шибці й дерев'яному полотну.

— Партія призначила кожній родині ділянку землі, а на додаток одну шибку для вікна та одну дошку на двері. Радив би вам не зволікати з початком будівництва. Задля вашого ж блага. Восени тут бувають сильні вітри, та й дощ без кінця. Якщо не збудуєте доми, а тільки викопаєте землянки — потопитеся в них. Але це не найгірше. Бо зима тут ще суворіша, і єдине, що тут від Сибіру — це вітри. Сніги будуть такі, що ви не зможете вийти з дому. Так, тепер я називаю імена за списком, а голова сім'ї нехай виходить і приймає номер призначеної йому ділянки.

Невдовзі він дійшов до «О», я ступив крок уперед, і він назвав мені номер.

— Чи є в цій місцевості питна вода? — запитав я.

— На глибині двадцяти метрів або в бочках он там, бачиш? Ми вчора їх для вас поставили. Та я особисто не став би з них пити, вода аж кишить хробаками. Тиф забере вас за лічені тижні.

Коли сержант і солдати пішли, ми розійшлися по полю, кожен до свого прямокутника. Я встановив обидві шафи одну проти одної і накинув на них килим замість даху. Перевернув на бік стіл, так що з трьох боків ми були захищені — і від вітру, і від сторонніх поглядів. В малесенькому просторі, що утворився, я поставив два стільці і запросив батька сісти, а потім і сам сів. Ми відчинили по дверцятку в кожній шафі, і так виникло крихітне, але відгороджене приміщення, що належало тільки нам, якщо нам взагалі хоч щось могло належати.

— Вночі покладемо на землю матрац, удень вистачить стільців, — пояснив я батькові.

— І що нам тут робити? Це ж край світу, — сказав він.

Я зайшовся сміхом так, як ще в житті ніколи не сміявся, хіба що при другому народженні, коли Раміна показала мене батькові. Я сміявся навіть тоді, коли на нас опустилася ніч і люди стали лаштуватися до сну. Ми розгорнули матрац, роздяглися, а я все сміявся. Зупинився тільки тоді, коли ми вже вклалися поряд у нашому — так, принаймні це було ясно — нашому прямокутнику.

— Я побудую нам дім на краю світу.

З німецької переклав Юрко Прохасько, 2016

Каталін Доріан Флореску

(нар. у 1967 році в Тімішоарі)

1976 р. уперше виїхав з батьком до Італії та Америки, але повернувся до Румунії. Влітку 1982 р. втеча з батьками на Захід. Відтоді мешкає в Цюриху. Вивчав психологію та психопатологію в Цюрихському університеті. 1995 — 2001 рр. працював психологом в реабілітаційному центрі для наркоузалежнених. Додаткова освіта з ґештальттерапії. З грудня 2001 р. — вільний письменник. 2007 — 2008 рр. — консультант з проблем узалежнень в соціальних службах кантону Цюрих. Автор 6 романів (найновіший — «Чоловік, що приносить щастя» — вийшов у лютому 2016 р.), кількох оповідань, есеїв, газетних колонок та рецензій. Роман «Якоб вирішує любити» з'явився 2011 р. у німецькому видавництві С.Н. Beck, здобув найвищу літературну нагороду в країні автора — Швейцарську книжкову премію за той рік — і поставив його у ряд найвизначніших сучасних німецькомовних прозаїків. Український переклад є 9-м перекладом книжки європейськими мовами. Важливі нагороди: Швейцарська книжкова премія 2011, Літературна премія ім. Йозефа фон Айхендорфа 2012 за сукупну творчість, Премія ім. Анни Зегерс 2003, Заохочувальна премія ім. Шаміссо Баварської академії мистецтв 2001.

ББК 84(4Шва)16-8Флореску-44

Б 83

Флореску, Каталін Доріан

Якоб вирішує любити. Роман / Каталін Доріан Флореску; переклад з німецької Юрка Прохаська. — Чернівці : Книги — XXI, 2016. — 384 с.

ISBN 978-617-614-134-1

Книгу видано за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia.

Усі права застережено. Відтворювати будь-яку частину цього видання в будь-якій формі та в будь-який спосіб, у тому числі електронно, без письмової згоди правовласників заборонено.

Перекладено за