Читати книгу - "Літо в моїй пам'яті, Руслан Баркалов"

Влад повернувся втомленим але щасливим. Все, що він  хотів – все отримав. І навіть більше. Уявити собі лише, що він, простий хлопчина з маленького містечка, міг поїхати і побачити світ. Але не просто поїхати аби поїхати. Ні, він їхав у справах.

Ну а ще він встиг і побігати там для себе. Купив якісь подарунки. Зробив пару фото на згадку. Все як положено. І тепер задоволено міг розтягнутися на ліжку аби відпочити від дороги. Бо їхали вони на авто. Ну а то має свої як переваги так і недоліки.

Втім, воно було того варте, навіть, якби йому довелося йти пішки. І хлопець це розумів. Бо саме там вирішувалася його подальша доля. І він зумів переконати тих, хто його взяв з собою що він не лише вміє тримати язика за зубами і підбирати правильні напої але й має багато інших, куди ґрунтовніших знань, які дають право йому продовжувати розвиватися.

Ректор був повністю задоволений, тим, що відправив «правильного студента», котрий не впаде «лицем в болото». І не підведе його сподівань. Якими би вони не були. Тож з нового начального року можна було сподіватися на підвищення. Хоча, куди вже вище йому зараз?