Читати книгу - "Титан, Теодор Драйзер"

Звіт Едісона про результати його поїздки вельми роздратував Ковпервуда. Він був дуже злий, чудово розуміючи, що це — справа рук Генда, Шрайхарта й їхньої зграї, що всіма силами намагалася підірвати його кредит.

— Гаразд, нехай плещуть язиками, — сказав він грубо. — Міські залізниці належать мені, гендівській зграї не вдасться викурити мене з міста. Я можу продавати акції й облігації безпосередньо самим вкладникам, якщо на те пішло! Знайдеться чимало бажаючих вкласти гроші в таке прибуткове підприємство.

Але в цей напружений момент в справу абсолютно несподівано втрутилася доля в особі Чиказького університету та планети Марс. Цей навчальний заклад упродовж багатьох років був всього лише зубожілим баптистським коледжем, поки одного разу за примхою якогось мультимільйонера, одного з основних акціонерів «Стандарт-Ойл», не перетворився на знамениту установу, що привернула до себе погляди всього вченого світу. Університет став однією з визначних пам’яток міста. У нього щорічно вкладалися мільйони доларів, щомісяця споруджувалися нові будівлі. Енергійний, усебічно освічений учений був запрошений зі східних штатів на посаду ректора. І все ж ще багато чого бракувало: не було гуртожитку, лабораторії, хорошої бібліотеки і, нарешті, — що також було аж ніяк не менш важливо, — великого телескопа, який міг би обстежити небо з неперевершеною пильністю та вирвати у нього таємниці, що вважалися досі недоступними ні розуму, ні оку людини.

Зоряне небо та величні математичні та фізичні методи його вивчення завжди цікавили Ковпервуда. В описуваний нами час названа настільки войовничим іменем планета, зловісно мерехтіла в західній частині небосхилу, і це криваво-вогняне світило викликало в ласих до всього незбагненного чи нерозгаданого людських головах неспокійну цікавість. Усі тільки і балакали, що про горезвісні канали на Марсі. Думка про можливість створення нового телескопа, потужнішого за усі, що до цього часу існували, телескопа, який пролив би світло на цю нерозв’язнану загадку, хвилювала світлі голови не тільки в Чикаґо, але й у всьому світі. Якось у сутінках Френк, глянувши на неосяжний небесний простір, що відкривався з вікна його нової силової станції на Вест-Медісон авеню, побачив цю планету. Вона висіла низько над горизонтом, випромінюючи тепле помаранчеве світло на блідому та чистому вечірньому небосхилі. Ковпервуд затримався біля вікна, щоб подивитися на неї. Чи правда, що її населяють розумні істоти і що вони спорудили канали? Життя справді дивна штука.

А ще через кілька днів Александр Рембо зателефонував йому і сказав жартома:

— Ви знаєте, Ковпервуде, я тільки що доволі погано пожартував над вами. У мене був доктор Гупер, ректор університету, і запропонував увійти в число десяти осіб, котрі могли б спільно гарантувати йому придбання об’єктива для нового телескопа. Він, так виглядає, переконаний, що без цього телескопа його заштатний університетик ніяк обійтися не може. Я сказав йому, що ця пропозиція може зацікавити і вас. Йому, бачте, треба знайти людину, яка виклала б на цю штуку сорок тисяч доларів, або в гіршому випадку — вісім-десять осіб, котрі б розлучилися з чотирма-п’ятьма тисячами кожен. Ось я і подумав про вас. Ви ж, здається, цікавитеся астрономією?

— Пришліть його до мене, — сказав Френк, котрий не любив відставати від інших там, де слід було проявити щедрість і розмах, особливо якщо це могло сприяти уславленню його імені.

Доктор Гупер не змусив себе чекати. Це був невисокий, гладкий, рум’яний чоловічок. Крізь товсті, в золотій оправі, скельця окулярів на Ковпервуда дивилися круглі, швидкі та проникливі очі. Доктор Гупер виявився життєрадісним, схильним до спілкування, запальним і впевненим у собі. Господар і гість уважно придивлялися один до одного. Перший — із тим звичним скептицизмом, для якого навіть знамениті університети — явища скороминущі та нікчемні в загальному нескінченному коловороті речей. Другий — з тією вірою в перемогу істини, яка навіть сильних світу цього, навіть ось таких, як цей фінансовий магнат — примушує служити високим цілям.

— Можу викласти вам суть справи в двох словах, пане Ковпервуд, — сказав доктор Гупер. — Вся наша астрономічна робота тупцює зараз на одному місці тільки з тієї причини, що у нас немає хорошого об’єктива, немає, по суті, приладу, який міг би справедливо називатися телескопом. Хочу, щоб наш університет займався самостійними дослідженнями в цій галузі і щоб робота була поставлена на належний рівень. Якщо вже братися за справу, то потрібно робити її краще за всіх. Ось як я на це дивлюся. Гадаю, що ви зі мною погодитеся? — і доктор Гупер усміхнувся, оголивши ряд сліпуче-білих зубів.

Френк відповів ввічливою посмішкою.

— А цей об’єктив, який має коштувати сорок тисяч доларів, буде справді найкращий із усіх уже існуючих об’єктивів? — поцікавився він.

— Так, якщо він буде виготовлений у Дорчестері фірмою «Брати Еплмени», — відповідав доктор. — Я зараз поясню вам, як ідуть справи, пане Ковпервуд. Ця фірма спеціалізувалася на виготовленні лінз. Для великого об’єктива насамперед потрібен хороший флінтглас. Як ви, може, знаєте, отримати велике та бездоганно чисте скло не так просто. Але воно існує й є власністю пана Еплмена. Щоб відшліфувати його, потрібно не менше чотирьох років, може, й п’ять. Маю вам сказати, що шліфування лінз проводять вручну: шліфують, знаєте, пальцями — великим і вказівним. Для такої роботи потрібен досвідчений майстер, і він витрачає на неї так багато часу та праці, що поки це, на жаль, коштує недешево. Але, безперечно, ця праця вартує своєї ціни, і сорок тисяч доларів, — тут доктор Гупер зробив неповторно зневажливий жест маленькою, пухкою ручкою, — не така вже й врешті-решт значна сума. Володіти найдосконалішим об’єктивом у світі, який найкраще відповідав би своєму призначенню, — неабияка честь для нашого університету. І, наскільки я розумію, — велика шана для осіб, котрі зроблять для нас можливим таке придбання.

Ковпервудові припав до душі цей учений, котрий говорив про свою справу, як артист. Він бачив, що перед ним — людина розумна, обдарована, захоплена, справжній ентузіаст науки. Френкові подобалися сильні, цілеспрямовані особистості, а старалися вони для себе чи для інших — йому було байдуже.

— І ви вважаєте, що сорок тисяч буде достатньо? — спитав він.

— Так, сер. У всілякому разі, сорок тисяч забезпечать нам головне — об’єктив.

— Ну, а земельна ділянка, будівля для обсерваторії, сама