Читати книгу - "Крута компанія"

Вона ходить по кімнатах з келихом шампанського й з усіма розмовляє. І рукою то так поведе, то сяк, волосся відкине назад або малинові губи випне. Жесть, коротше! Але Олекса Малюк і Петренко на неї вирячилися і ковтають слину.

А тобі все одно. Тобі сьогодні шістнадцять.

Музика гримить. Коньяк намішано в літрові пляшки з кока-колою. Пашка з Міркою й Кариною палять косячок на балконі. З рота в них ідуть дим і пара. На вулиці зимно. Прибігає Малюк, і ти один раз затягуєшся. Ти намагаєшся не напиватися на власному дні народження. Упасти потім під унітазом і нічого не пам’ятати — хіба це кайф?

Хтось знаходить у твоєму айподі техно. Ти не дуже полюбляєш цей безглуздий гуркіт, але зараз — те, що треба. Нехай гуркотить.

Шмигаєш до ванної поправити зачіску, намазати блиск на губи, щоб сяяв на фотографіях. Каринка усіх безперервно клацає, викладає потім без розбору купу фоток у ВК. До кінця їх, ясна річ, ніхто не переглядає, але краще на більшості виходити нормально. Про всяк випадок. Стахевич, до речі, з Міркою списався у ВК, потравити жарти й поржати. А он як вийшло — зустрічаються!

Відчиняються двері ванної. Ти здригаєшся від несподіванки й обертаєшся. На порозі з’являється Дімка. Усе на ньому чорне: і джинси, і сорочка. Сорочка ніби випадково пом’ята, але зрозуміло, що так і треба. На ній червоні ґудзики. Загалом стильно. Комір розкритий, і біла голова стирчить, шия здається довгою, їжачок волосся сяє в кахельному світлі ванної.

Ти завмираєш із пензликом блиску в руці. Дімка не відскакує, не вибачається. Він закриває за собою засувку.

— Привіт, — каже.

— Привіт, — дивуєшся ти.

Він робить лише один крок — а скільки ще кроків можна зробити в малюсінькій ванній — притискає тебе до стіни й цілує.

На тобі біла шовкова майка, перетягнута ззаду однією стрічкою, і спочатку ти відчуваєш тільки холод кахлю. Ще ти відчуваєш, як боляче притискаються лопатки до стіни.

Його рука в тебе на шиї, під підборіддям, така м’яка й тепла, що не від поцілунку мурашки біжать вниз, а від цього дотику. І до тебе відразу доходить, що ти цілуєшся з Дімкою по-справжньому, широко відкриваючи рот і не замислюючись, чи правильно сплітаються ваші язики і чи достатньо ти розслабила губи, щоб, як у навчальних відео, поцілунок виходив ніжним, але не занадто мокрим.

І шкіра в Дімки на обличчі, якраз між носом і правою щокою, так пахне, збожеволіти можна. Ти ще ніколи таких дивовижних запахів не вдихала. Він на мить зупиняється, ти піднімаєш очі і бачиш, як його ніздрі розкриваються. Ти бачиш, як він дихає. І ти дихаєш разом з ним. У вас на двох одне дихання.

— З днем народження, — говорить він пошепки.

Його шепіт, так само, як запах, робить стіни й підлогу м’якими. Ти потопаєш у них, немов у пухкому піску, п’ятками, колінами, стегнами. Коли жар добирається до пупка, тобі стає страшно. У тебе горять вуха. Більше всього на світі тобі зараз треба, щоб його губи знову злиплися з твоїми, і не лише губи, щоб увесь він склеївся з тобою кожним міліметром тіла.

Ти притискаєш долоні до його грудей, там під пальцями гострі ключиці. Ти його м’яко відштовхуєш — адже все навколо м’яке, як теплий пластилін. Він гаряче видихає тобі у волосся, повертається до дверей і виходить. Ти сідаєш на краєчку ванни. І тільки зараз усвідомлюєш, що сталося.

Це був не просто поцілунок. «Просто» ти з Малюком уже сто разів цілувалася. І з Петренком минулого року. Зараз тобі здається, що ти геть п’яна, але нудоти немає, і немає запаморочення, є тільки ритм його серця у тебе в грудях, є його пальці в тебе на шиї, і взагалі Дімка ще тут — ти його бачиш і відчуваєш.

Рано чи пізно це б сталося, як не крути. З дівчатами так завжди. Ти собі плануєш, вирішуєш, а все якимось чудернацьким чином вивертається навпаки.

От як Дімка знову опинився в «Штормі», га? Сюди після двох разів він приходити затявся. Усю ніч у вухах рвуться баси, напої за ціною дванадцятирічного віскі, яке в їхньому супермаркеті закривається на ключ, а бодяжать у коктейлях бозна-що.

Блін! Йому жодного разу не вдалося зняти красиву дівчину. І річ не в тім, що він там дуже старався, а воно все не виходить. Просто, якщо роззирнутися, питання відпадає саме собою. Наприклад, та, у червоному топі з глибоким вирізом, точно йому не по зубах. Поряд з нею крутиться хлопець, жаховисько в блискучій майці. На ньому кроси хоч і дорогі, але страшенно попсові. Тому Дімка стоїть собі неподалік і витріщається на її цицьки з вдалого ракурсу.

Чи ось ця блонда зліва, нічого так. Але вона навіть танцює з посилом: «Не підходь, бо вб’ю». Наче замість задниці в неї динозаврячий хвіст, який знесе тобі довбешку, варто тільки до неї наблизитися.

Сьогодні все ще гірше. Карина прийшла з Олегом, а вони з Пашиком, типу, примазалися до Мирослави й Міли. Не приший кобилі хвіст, пристойно виражаючись.

Збоку здається, що все в шоколаді. Прийшли пацани зі своїми дівками. А насправді