Читати книгу - "Війна і міф. Невідома Друга світова, Володимир Михайлович В'ятрович"

У той самий час бойових літаків було 15 500, а стало — 22 тисячі.

22 червня 1941 року німецька армія випереджала Червону лише за чисельністю особового складу (докладніше про це — у міфі 11).

Перед війною в Радянському Союзі виховувався культ збройних сил

Серед істориків тривають дискусії: чи справді були в радянського керівництва плани нападу на Німеччину? Прямих документальних доказів щодо цього немає. Є свідчення про «обговорення планів» нападу, самі такі розробки і факт того, що планів стратегічної оборони точно не існувало. Німецький напад 22 червня 1941 року перетворив СРСР на жертву. До цього Кремль всім світом сприймався як агресор та союзник Третього Райху у розв’язанні світової війни.

Парад випускників військових училищ на Красній площі, 1941 р. Можливо, саме перед ними виступав Сталін

5 травня 1941 року перед випускниками військових академій Йосиф Сталін наголосив:

«Ми до якогось часу тримали лінію на оборону. А тепер, коли ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного бою, коли ми сталисильнішими, тепер слід перейти від оборони у наступ. Забезпечуючи оборону нашої країни, ми зобов’язані діяти саме так».

У тому ж травні Генеральний штаб запропонував завдати превентивного удару по німецьких військах. До кордону з Німеччиною та Румунією передислокували додаткові війська, перевозили стратегічні запаси, доставляли топографічні карти Польщі, Німеччини, Румунії. Сталін заборонив воєначальникам здійснювати будь-які дії, спрямовані на підготовку оборони.

Жоден з відомих на сьогодні документів 1940–1941 років, у яких містяться радянські плани можливої війни з Німеччиною, не має планів стратегічної оборони — лише наступальної війни.

Концентрацію радянських військ у районах зосередження, вказаних в оперативних планах, передбачалося завершити з 1 червня до 10 липня 1941 року. Відповідно, після 10 липня усе було б готовим для наступу на захід.

Червоноармійці на Красній площі в Москві під час параду 1 травня 1941 р.

Підписаних радянських планів агресії у західному напрямі, аналогічних гітлерівському плану «Барбаросса», — поки не відкрито.

Натомість відомі документи, в яких розроблялися плани нападу СРСР на Третій Райх:

1) доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генерального штабу РСЧА до ЦК ВКП(б) і В. Молотову «Про основи стратегічного розгортання ЗС СРСР на заході і сході від 16.08.1940;

2) аналогічна записка від 18.09.1940;

3) доповідна наркома оборони СРСР і начальника ГШ РСЧА для ЦК ВКП(б), Сталіна, Молотова «Про стратегічне розгортання ЗС СРСР на 1941 рік» від 5.10.1940;

4) записки начальника штабу Київського особливого воєнного округу, згідно з рішенням Ради Південно-західного фронту (термін «фронт» вжито за півроку до війни) про план розгортання на 1941 р. від грудня 1940 року;

5) директива наркома оборони СРСР і начальника ГШ РСЧА командуючому військами Західного особливого воєнного округу на розробку плану оперативного розгортання військ округу, квітень 1941 року;

6) «Міркування про план стратегічного розгортання ЗС СРСР у разі війни з Німеччиною та її союзниками» від 15.05.1941, підготовлені Георгієм Жуковим за участю Семена Тимошенка й Олександра Василевського.

Цей останній документ вартий короткого цитування:

«Головний удар силами Південно-західного фронту нанести у напрямку Краків, Катовіце, відрізаючи Німеччину від її південних союзників».

Міф 11. Вермахт був сильніший за Червону армію на початку війни

Противник переважав радянські війська: за особовим складом — у 1,8 рази, у середніх і важких танках — у 1,5 рази, у бойових літаках нових типів — у 3,2 рази, у гарматах і мінометах — у 1,25 рази. На напрямках головних ударів ворог створив ще більш значну перевагу в силах і засобах…

Суть міфу

Командування Вермахту забезпечило собі значну кількісну перевагу над радянськими військами на напрямах головних ударів, що стало причиною поразки Червоної армії у 1941 році.

Факти стисло

Загальне співвідношення сил на початку бойових дій проти СРСР не було на користь Німеччини.

За кількістю танків та іншої військової техніки Вермахт значно поступався Червоній армії

У червні 1941 року Вермахт не мав явної кількісної переваги над Червоною армією, а за кількістю військової техніки основних видів навіть значно їй поступався. Проте підготовка особового складу та рівень експлуатації техніки у Вермахті були вищими, ніж у Червоній армії.

Факти докладніше

Радянський Союз на кінець 1930-х років — найбільш мілітаризована держава світу. До червня 1941 року чисельність Червоної армії ще значно збільшили. Адже з 1 вересня 1939 року в СРСР ввели загальний військовий обов’язок. Кількість особового складу збільшилася майже втричі: з 1 мільйона 943 тисяч у вересні 1939 року до 5 мільйонів 710 тисяч у червні 1941 року.

Попри це, у 1941 році Вермахт усе ще випереджав Червону армію за цим показником — 8 мільйонів 300 тисяч проти 5 мільйонів 700 тисяч. На початок червня 1941 року Німеччина уже провела мобілізацію, а СРСР — ні. Загальна мобілізація розпочалася тільки з моменту нападу. Радянський потенціал збільшення особового складу був колосальний: лише з території України впродовж першого року війни мобілізовали майже 3 мільйони 200 тисяч осіб.

У червні 1941 року співвідношення сил сторін на радянсько-німецькому кордоні виглядало таким чином: