Читати книгу - "Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
розкинеться на цілий всесвіт. Ом, ом, ом.
Вона знайшла роботу. їй запропонували бути ведучою на телебаченні.
Під осінь Майю стало закривати. Дощі, депресії, голе місто. На її заяву про звільнення
редактор запропонувала підвищення. Майя погодилася і невдовзі стала знаменитістю. Її
зарплатня виросла. Її нагребло дужче, і вона вночі втекла з Луганська у Київ, аби більше
не повертатися.
Вона взяла кредит, відкрила бюро психодизайну. Розширила штат, відкрила йоґа-студію і
потрапила в течію.
їй робили компліменти. На неї задивлялися на вулиці.
Коли їй стукнуло двадцять вісім, Майя вирішила, що вона лесбійка, і мала один
лесбійський досвід.
їй і далі давали двадцять. Майя змінила діловий гардероб на потерті джинси і маєчки, взувала кеди за сімсот баксів і ходила на концерти легенд ейсид-хаусу.
Іноді вона курила марихуану, щоб як слід подрочити. Іноді замовляла сальвію-
«двадцятку».
Ъй захотілось поїхати з Києва. Думала переїхати до Львова. Коли вона слухала
«Піккардійську терцію», на очі наверталися сльози.
6.
Коли вона зібралася продавати бізнес і їхати до Львова, їй прийшло замовлення на
оформлення чилауту в невеликій, але заможній студії звукозапису. Майя вирішила, що це
буде її останнє замовлення у Києві, і поїхала на об'єкт вивчати ситуацію.
і нa студії вона помітила франта з пощербленим обличчям. «Немає гіршого на світі, ніж
запхатись у людину з такою шкірою», — подумала вона.
Наступного дня вона шукала нагоди зустрітися з ним. Під вечір він сам зайшов у чилаут
випити кави. Вони розговорилися.
Франт виявився композитором і музикантом, тимчасово працював на студії
звукорежисером. Його звали Яків. Яків Горах-Євлампія. Він був зі Львова. Він спитав, чим
вона займалась до цієї роботи.
— Вела прогноз погоди, — відповіла Майя. Франт сів за рояль і награв мелодію, від
якої
н неї стиснулося горло.
— Упізнаєш? — спитав він.
Вона кивнула, стримуючись, щоб не розплакатись:
— Мелодія з прогнозу погоди після новин… Музика з мого дитинства.
— Марі Лафоре. «Манчестер і Ліверпуль». Майя пригадувала слова до пісні, але все,
що
вдалося відтворити, це приспів: «Je t'aime, jo t'aime…»
Удома Майя скачала пісню Марі Лафоре і цілий вечір слухала її, заходячись плачем.
8.
На третій вечір вони кохалися на яскравому бамбетелі, який вона придумала для чилауту, поки не перевернули його. Далі вони перемістились на рояль, і Майя молотила кулаками
по клавішах, по білих і по чорних, не маючи сил стриматись, та й не маючи такого
бажання, Бамбетель, який тепер лежав перекинутим серед робочої плівки і відер з
фарбою, вона придумала сама. Вона зробила його схожим на той, що був у клубі в
Луганську, але це вже не мало значення.
9.
Він був першим чоловіком з досконалим почуттям смаку, але найбільше їх споріднювала
гординя.
Коли він сказав, що переїжджає з Києва до Львова, Майя почала збирати речі, щоб
поїхати разом із ним. Вона не вагалася, бо знала, що так треба, і все, що має статися, станеться — хоче вона цього чи ні.
10.
О сьомій ранку Іра нарізатиме хліб на грінки з сиром, а о четвертій Іван їстиме обід.
Ом.
11.
Приїхавши у будинок Якова, Майя негайно почала переставляти меблі й робити редизайн
простору. Про свої важкі думи вона Якову нічого не казала, бо й сама погано розуміла
їхню причину: може, через те, що до них мали приїхати дві учениці Якова, чи через те, що
до Матвія, відколи той спробував оволодіти нею в переодягальні йоґа-студії, відчувала
стійку неприязнь.
Урешті, коли під вечір зі школи прийшов Іван, молодший брат Якова (Майя саме
переставляла щось у кімнаті), вона побачила, де пронесеться блідий кінь апокаліпсису, і з
незвичним для себе смиренням прийняла цей факт.
На Іванові кроки вона вийшла в коридор. Йому було всього чотирнадцять. Іван глянув на
Майю і спіткнувся поглядом. Її груди обтискав спортивний топік, крізь його еластичну
матерію проступали пипки. Майя поправила плечико на топі й здмухнула з обличчя чілку.
— Як школа? Допоможеш? Мене звати Майя. Я вирішила у вас тут все попереставляти. VI Усі човни пливуть на північ
Animato
(жваво)
1.
Шановний композиторе!
Я, Казантопулос Йоланта Поgандополівна, уродженка Греції, громадянка України, хочу
дізнатися в найкоротший термін, що ви думаєте про мій творчий дебют.
До критики я ставлюся спокійно, позаяк вважаю, що мене немає, а цього світу насправді
не існує. Це однак не заважає мені прагнути співати на сцені, тому пишіть все як є.
Шалено ваша, Йоланта.
2.
Шановна Йоланто Попандополівно! Усе є, як є. Почну з цього.
З приводу диску: це жахливо. Цією музикою можна розганяти демонстрації. Тому або
знайди хорошого політтехнолога і йди в політику, або знайди хорошого композитора,
якщо ілюзорність світу для тебе не є достатнім мотивом припинити співати раз і
назавжди.
Відтак, рекомендую: пройти курс класичного вокалу — раз, і два — замислитись про
самоідентифікацію.
З повагою, Яків
3.
Шановний пане композиторе!
Тішуся, що ви відписали.
Я згодна з тим, що оцінка таланту завжди відносна. Адже палиця здається коротшою,
тільки коли порівнювати її з довшою, і не раніше, — кажу вам як жінка з досвідом. І цей
факт ніяка самоідентифікація не здолає. Також вважаю, що вже знайшла хорошого
композитора. Я спитаю в нього, чи не візьметься він вивчити мене на предмет вокальних
даних. Здається, він — та людина, яка ловить велику рибу.
Рабиня вашого таланту, Йоланта
4.
Вельмишановна Йоланто!
Рибалка ловить рибу, але і риба іноді ловить рибалку.
Чи закінчила ти курси драми, про які розповідала мені у Коктебелі?
Яків
5.
Привіт, Композиторе!
Чи краще: Іове, пійманий рибою? Як приємно, що ти пам'ятаєш наші розмови! Ти тільки
трохи помилився, це були курси з розставлянь. Я вважаю, пірнання у глибини — це те, для
чого я створена. Вода — моя стихія. Тому моя
нескромна пропозиція така: я видобуду тебе із черева риби в обмін на заняття з вокалу. Я
досі мрію про сцену і про самовираження, тому заняття з вокалу мені необхідні, як
повітря. Домовимось: ти відповідаєш за процес, а результат належить Богові. Як тобі
такий варіант? У Києві зараз ясно і холодно. Сидимо з подругою в кафе, насолоджуємося
сонцем і капучино.
Мене бере ностальгія за минулим. Пам'ятаєш, як ми гуляли біля моря?
Буде чесно з мого боку розповісти про себе, якщо я знову з'явилася у твоєму житті.
У вересні я розлучилася. Це було важко, тому що він мене спочатку навчив
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш», після закриття браузера.