Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

Розділ 50

Кат прокинулась і з подивом зрозуміла, що лежить у своєму ліжку. Вона підвелася й запитала в Сьюзен:

— Як я сюди потрапила?

— Він приніс вас сюди. Сам господар Цикалазаде. Як сказав паша, ви мали такий безтурботний вигляд, що він не схотів вас будити. Я дуже злякалася, коли господар зайшов у двері, тримаючи вас на руках. А дарма, він виявився дуже добрий, зовсім не таке страховисько, яким я його уявляла. Він мені сподобався.

— Він не жорстокий чоловік, — сказала Кат бездумно. Її голос затремтів. — Але я не зможу звикнути до такого життя, Сьюзен. Я хочу свого Френсіса! Я хочу повернутися додому! Хочу бути вільною! — І вона заридала.

Минуло кілька хвилин, а Кат усе плакала. Тоді Сьюзен послала рабиню по євнуха Османа. Той негайно прибіг і одразу ж запитав:

— Що сталося, Маро?

— Щось із міледі, сер. Вона не перестає плакати! Я зробила вже все, що могла!

Осман схилився над Кат.

— Чого ти плачеш, Інчилі? У тебе щось болить?

Кат не зважала на нього. Не тямлячи, що робити, Осман наказав покликати Гамміда. З’явившись, головний євнух тихо попрохав Сьюзен і Османа вийти з кімнати. Потім сів біля ліжка Кат і став чекати. Істеричний плач тривав іще кілька хвилин, але поступово стишувався й зрештою вщух. Катріона сіла, обличчя в неї було мокре й припухле. Не кажучи ні слова, євнух простягнув їй велику червону шовкову хустину. Вона витерла обличчя й голосно висякалася.

— Гаразд, Інчилі, скажи мені, що тебе непокоїть, — мовив він.

— Усе! — визвірилася вона. — Я хочу свободи! Мене не можна так утримувати! У моїй країні жінка вільна ходити своєю землею. А тут мене тримають під замком у гаремі й оточеному мурами саду. Я це ненавиджу! Ненавиджу!

Гаммід кивнув, зрозумівши її. Це була звична річ із новими невільницями, до того ж він багато на що був готовий, аби ця жінка була задоволена. Уже багато років він розшукував красуню, яка змогла 6 переважити вплив Латіфи-султан на його господаря. Оттоманська принцеса була вродлива та розумна. Вона, як і велів її обов’язок, народила своєму чоловікові трьох синів і дочок-близнят, проте її потяг до чуттєвих утіх був низький. Отож вона й не заперечувала, щоб її чоловік утримував великий гарем для задоволення своєї надзвичайної жаги. Однак Гаммід хвилювався, що його господар може потрапити під вплив якоїсь інтриганки. А така жінка перетворила б старанно впорядковане господарство Гамміда на бойовище ворожих таборів. Вона навіть могла б чинити політичний вплив, доки Цикалазаде-паша залишається візиром султана Мухаммеда.

В Інчилі головний євнух знайшов саме те, що могло 6 дорівнятися впливу його високородної господині. Він швидко помітив, що новоприбула не лише розумна, а й високодуховна. Вона була мудра красуня, а такі вкрай рідко трапляються серед жінок. І, що найважливіше, він зрозумів: її жага до кохання може виявитися такою самою нестримною, як і в його господаря. Гаммід вірив навіть, що Латіфа-султан та Інчилі зможуть потоваришувати, і з підтримкою цих двох жінок він сподівався допомогти Цикалазаде стати великим візиром. Гаммід був амбітний, і головування в господарстві людини такого рангу було для нього метою, якої варто прагнути.

— Я дістану для тебе дозвіл гуляти садом Латіфи-султан. Він не оточений мурами, відкритий і небу, і морю. Я також запропоную нашому господареві, щоб він узяв тебе покататися на човні. Як тобі така думка? — Вона кивнула. — А згодом, — провадив Гаммід далі, — коли ти до всього тут звикнеш, я дозволю тобі виходити в місто на базари.

— О, так, будь ласка, Гамміде!

— Добре! То що, тепер не плакатимеш більше?

— Ні.

Він ласкаво всміхнувся.

— Я радий, Інчилі. Господар Цика сьогодні страшенно тобою захоплювався. Ти задовольнила його так, як зроду не задовольняла жодна жінка. Сьогодні вночі ти знову до нього підеш.

У голові Кат роїлися думки. Вона вирішила: «Якщо я маю поки що примиритися з цим, то зроблю перебування тут настільки приємним для нас із Сьюзен, наскільки це можливо».

Вона поглянула на головного євнуха.

— У мене немає вбрання. Навіть у найнижчих дівчат у гаремі більше одягу, ніж у мене! Чи я щовечора маю загортатися в ті жалюгідні шматки серпанку? Щоб я могла задовольняти мого господаря Цику, мені потрібно самій вибирати своє вбрання. У мене великий досвід, і можу запевнити тебе, Гамміде: щоб утримати чоловіка, просто майстерності в ліжку замало. Хоча, може, тобі й байдуже, що я швидко обридну Цикалазаде-паші.

Гаммід був у захваті. Можливо, поки що вона й не готова віддатися повністю, але ця типова жіноча цікавість до одягу — дуже добрий знак.

— Я викличу крамарок із жіночого базару, і ти зможеш вибрати все, що захочеш. Якщо побачиш тканини, які тобі сподобаються, купуй і їх також! Наші швачки зшиють для тебе вишукані шати. А ще зможеш купити прикраси, фарби для обличчя та парфуми. — Гаммід почувався страшенно щедрим. — Коли зробиш свій вибір, Осман прослідкує, щоб за все заплатили.

Крамарки з базару поприносили стільки всього, що Кат не знала, на що перше дивитися. Вона ні в чому собі не відмовила. Купила кількадесят напівпрозорих сорочок, білих та кольорових, шароварів і жакеток до них та довгих східних халатів лимонного, пурпурового, бузкового, бірюзового, світло-блакитного та яскраво-рожевого кольорів. До душі їй припали й кілька сувоїв краму: темно-синій шовк, оздоблений крихітними сріблястими зірочками, важкий червоний сатин, світло-зелена парча, всіяна золотими візерунками, і серпанок, золотавий та сріблястий.

У крамарки, яка торгувала фарбами для обличчя, вона купила лише маленький шматочок сурми підмальовувати очі, відмовившись від білої ртутної мазі, хни та червоної губної помади.

Продавчині парфумів пощастило більше: Кат вибрала собі три кришталеві флакони. Один — з мускусом, другий — з парфумами з весняних польових квітів, а третій — із чимось лісовим із папороті й моху з крапелькою амбри.

Потім настала черга жінки, що торгувала прикрасами, і тут Кат добирала дуже вдумливо. Узяла десяток золотих браслетів і десяток срібних. До смаку їй припали й витончені золоті ланцюжки: кілька простих і кілька оздоблених аметистами, гранатами, топазами, аквамаринами та оливинами. Купила вона також кілька разків намиста з рожевих та білих коралів, з бірюзи та нефриту. А ще разок перлин на тонкій золотій нитці та сережки, які пасували до всього, що вона обрала.

Коли Осман спробував зупинити таке марнотратство, вона осадила його:

— Сходи до головного євнуха, комахо. Якщо він відмовить, його я послухаюся.